МИТЕЦЬ ЛІТЕРАТУРА І СУСПІЛЬСТВО В ІДЕЙНО-СВІТОГЛЯДНІЙ СИСТЕМІ ЮРІЯ ЛИПИ
“Прив`язання до своєї раси - то є критерій провідництва письменника” [5,118]. Для того, аби бути провідником і речником нації, письменник, на думку Ю.Липи, має визнати останню найвищим (після Бога - О.Я.) авторитетом у духовному житті. Має відчувати власну неповторність і свій нерозривний зв`язок із збірною духовністю народу, яка народжується із подібностві родини, історії, побуту та клімату. Коли відчує, визнає її найвищою для нього серед усіх інших націй, тоді вона проникне до глибин його серця, буде напувати живою водою його творчість. Тоді Найвища Воля дасть йому Божий дар Провідництва. “Коли почування свого зв`язку і відповідальності перед расою, киплючи в нім, ранячи його, тривожне і гнівне раптом зірве заслону теперішньости, жадібно сягне поза в`язницю часу - і вкаже своїй расі її будуччину.
Але тоді це вже буде - пророцтво” [5,118].
Аналізуючи погляди Ю.Липи на митця, літературу і їх суспільну роль, важко оминути окреслення його стилістики і методики дослідження, характеристики його як літературознавця і критика.
Як видно з наведених вище думок письменника, його найперше цікавила духовність, роль митця і літератури в її піднесенні. Це вимагало від нього концентрації на описові власних відчуттів, що надміру важко здійснити, адже слів часто замало, аби викласти на папері всю глибину особистих переживань. Тим то й складно аналізувати твори Ю.Липи, сповнені часто ірраціональних тверджень, що вимагають не так розумового чи логічного сприйняття, як відчуття, конкретного психологічного настрою на сприйняття твору.
Власною дослідницькою методологією Ю.Липа принципово різниться від традиційних літературознавців. Останні часто «довго збирають факти, згромаджують назви, пристосовують численні цитати і перетасовують прізвища. І, як правило, не менш старанно уникають будь-яких гіпотез, концепцій, моделей. У кращому разі, вони пишуть коментар. Тому складається враження, що науковець куйовдиться десь унизу, біля підніжжя, а літературний твір ніби нависає над ним» [13, 111].
Розкриваючи методологію літературознавця, Л.Череватенко зазначає, що Ю.Липа уникає схематичного розтину твору на тему й ідею, досліджень сюжетних плетив, строфіки тощо. «Він намагається оглянути літературу і літературний процес згори, “з верхньої точки”. Насамперед він прагне узагальнити. Метод цей зовсім не обов`язковий для всіх і кожного, він має свої негативні моменти, але має і достойності незаперечні: дозволяє роздивитися те, чого не побачиш “впритул”. Ю.Липі цей метод дозволяє помітити і сформулювати більш великовимірні закономірності, вловити ритми, які охоплюють не лише роки і десятиліття, але й цілі століття й історичні епохи. Безперечно, це робилося не інтуїтивно, а цілком усвідомлено і осмислено»…
Філософ історії і літературознавець Ю.Липа вирізнявся незвичайною відважністю у висновках, яка випливала з його енциклопедизму. «Не копирсатися в частковостях, не гибіти в дрібницях - обсервувути з найвищої височини, не випускаючи з овиду тисячі учасників неперервного тисячолітнього літературного процесу - таким він бачив своє завдання» [13, 111].
Пізнаючи фундаментальні підвалини української духовності, Ю.Липі поталанило реалізувати свій творчий задум, втіливши його в єдиній книзі літературознавчих есе “Бій за українську літературу” [14], в якій він, творячи “від підстав почуття, від інстинктів, від стихійности”, синтетично вивів власне розуміння характеру українського мистецтва та літератури. Йому вдалося найповніше висловити своє розуміння призначення української культури, висловити його якнайбільш насичено, дати з нього найпотужніше. І це ставить Ю.Липу в ряд найвизначніших постатей української літературно-критичної думки.Цитована література.
1. Янчук О. Пороги вічності Юрія Липи //Українське слово: Київ-Париж, 1998.- 5 трав.
2. Теребус О. До біографії Ю.Липи //В світлу пам`ять д-ра Юрія Липи (Збірник до 40-річчя геройської смерті).- Женева, 1946.- 60 с.
3. Янчук О. Спогади про Юрія Липу в останній рік життя //Янчук О. Юрій Липа в листах і спогадах сучасників. – Одеса: Видання Українського Чорноморського інституту ім. Ю.Липи, 1998.- 80 с.- (Книга 4).
4. Липа Ю. Лист до літераторів (Рукопис) //Фонд Івана і Юрія Липів.- Відділ стародруків і рукописів.- Бібліотека публічна.- Варшава.
5. Липа Ю. Провідництво письменства //Кур`єр Кривбасу.- 1997.- №9.- С.116-119.