Мікеланджело

Спорудження капели затягнулося з 1519 по 1534 pp. За цей час Флоренція пережила багато подій: вигнання Медичі в 1527 p., відновлення республіканського ладу й наступна облога міста об'єднаними арміями папи й імператора. Під час облоги Мікеланджело був призначений генеральним інспектором усіх фортифікаційних робіт.

У 1531 р. місто впало, Медичі знову приходять до влади, і у Флоренції, як І в більшості італійських держав, що виявилися залежними від Іспанії, запанувала глибока реакція. Гостра кризова політична ситуація, що виникла в країні, знаходить висвітлення у творчості Мікеланджело. Саме ці перехідні риси від одного етапу до іншого відбиті в художньому комплексі Капели Медичі.

Капела Медичі — невелика ризниця з гробницями герцогів Лоренцо Ур-бинського і Джуліано Немурського уздовж причілків капели й статуєю Мадонни з дитиною біля стіни, протилежної до вівтаря. Перенісши гробниці до стін, Мікеланджело начебто зробив крок до традиційного типу надгробка, Широко розповсюдженого в Італії XV ст. Насправді ж його рішення виявилося принципово іншого роду. Надгробки кватроченто — це порівняно невеликі.

замкнуті в собі композиті, не завжди органічно пов’язані з навколишньою архітектурою Мікеланджело не тільки збільшив масштаб гробниць, але й ви користовував у них фігури в натуральну величину, чим досяг настільки повного злиття елементів архітектури й скульптури, що кожен Із надгробків виявляється нерозривною частиною не тільки стіни, до якої він примикає, але й усього ансамблю капели Як скульптура тут немислима без архітектури, так і архітектура не існує без скульптури, що утворює вузлові пункти загальної архітектурної композиції.Головне в художньому ансамблі Капели Медичі - це ПОЧУТТЯ трагічного напруження й болісного конфлікту, що відразу передається глядачеві. Воно відчутне в багатьох послідовно проведених контрастах у стислості простору напечи в ширину и спрямованої ті його вгору, у протиставленні білого мармуру і темного каменю в пілястрах, що їх відокремлюють, архівольтах і віконних лиштвах, у самому ритмі архітектурних форм її або Інші відтінки пануючих у капелі почуттів ми вловлюємо в статуях задумливо-відчуженого Лоренио І сильного, але пригніченого, збайдужілого Джуліано, в алегоричних фігурах на саркофагах, покликаних втілити шею швидкоплинності часу, - «Ранок». «Вечір» «День» і «Ніч» «Ніч схилила голову до грудей, поклавши ногу на ногу. День уп’явся на мене через підняте плече, немов виражаючи невдоволення моє ю присутністю. Аврора докладала зусиль, щоб знову не поринути в сон, і нарешті, вечір у передчутті майбутнього відпочинку після праці розтягся на весь зріст на камені, що породив його, І підняв злегка натруджені плечі, очікуючи настання сутінків» - так побачив Мікеланджело перебіг часу і так змії його виразити. Усі створені ним образи немов відділені певною дистанцією від глядача і перебувають у своєму особливому світі скорботи й напруження Лише Мадонна - ключовий образ капели - виступає чи образ, співпричетний глядачеві світом своїх почуттів, глибина й складність яких не ховають їхню простоту й людяність.

Паралельно і роботою над Капелою Медичі Мікеланджело займався будівництвом Бібліотеки Лауреншана - відомого сховища найцінніших рукописів книг - що входить до комплексу церкви Сан Лоренцо Мікеланджело повністю відмовився від використання елементів скульптури Одними лише засобами архітектури був досягнутий ефект захоплюючої виразності у вестибулі і його складною системою здвоєних колон, всунутих у заглиблення стіни, які у два яруси обходять невеликий за площею простір Враження довершують не звичайні за композицією тримаршові сходи з напівкруглими сходинками і дуже низькими поручнями Заповнюючи своєю масою більшу частину площі вестибулю, вони накочуються на відвідувача, ніби потік пави Подолавши підйом цими сходами, читач опиняється в сильно витягнутому вдовж залі, архітектура якого спокійна і ясна Усе в цьому залі, від капітальних, прикрашених різьбленням пюпітрів п рукописами до візерунка дерев’яної стелі й набірного малюнка підлоги, виконане и ескізами Мікеланджело

Мікеланджело знову перебирається з Флоренції (де він не міг почуватися в безпеці через свою участь у героїчній обороні міста) до Риму і залишається там до кінця життя.

У 1533р. Павло ІІІ Фарнезе доручає Мікеланджело розписати вівтарну стіну Сікстинської капели фрескою «Страшний суд» Мікеланджело довго відмовляється від цієї роботи але під натиском пави Ватикану здається й береться до роботи. Цього разу майстер відмовився від поділу посписуваної поверхні на окремі самостійні частини й заповнив величезну стіну єдиною композицією з безліччю діючих осіб.

Тема «Страшного суду» звучить як-гімн людського болю. «На моєму міст будь-який художник зобразив би зелену квітучу галявину, на якій зібралися герої, увінчані золотими німбами, — говорить майстер. — ...Я ж відірвав від земної тверді Божих обранців, а на нашій землі залишу лише проклятих грішників і демонів у плоті. Для мене було особливо важливим показати цю прірву, що відокремлює одних від інших. Усі персонажі, що юрбляться навколо Христа, позбавлені властивої їм у творах старих майстрів містичної відчуженості.. Перед моєю фрескою глядач зупиниться й задумається, тому що мої праведники подібні до нього і наділені властивими йому рисами. Але коли фреска буде закінчена, чи зрозуміють її художники й літератори, чи дійде до них справжній зміст того, що мені хотілося сказати?..»