Безпека життєдіяльності
Електролітична дія супроводжується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, порушенням її фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму супроводжується розшаруванням, розривом тканин організ-му внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвим вибухоподібним утворенням пари від перегрітої тканинної рідини та крові.
Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через розлад внутрішніх біоелектричних процесів.
Наведені вище дії електричного струму на організм людини нерідко спричиняють різні електротравми, котрі умовно поділяють на місцеві та загальні.
До загальних електротравм відноситься електричний удар при котрому відбуваєть-ся збудження різних шарів м'язів тіла людини, що може викликати судоми, зупинку ди-хання і серця. Останнє пов'язане з фібриляцією - хаотичним скороченням окремих воло-кон серцевого м'яза (фібрил).
До місцевих електротравм відносяться опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні пошкодження та електрофтальмія.
Опіки виникають внаслідок термічного ефекту при проходженні електричного струму через тіло людини, а також при зовнішньому впливі на нього електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різним - від почервоніння шкіри та утворення пухирів з рідиною до обвуглення біологічних тканин.Металізація шкіри пов'язана з проникненням в неї дрібних частинок металу при його плавленні під дією електричної дуги.
Механічні пошкодження зумовлені збудженням та судомним скороченням м'язів тіла, що може викликати їх розрив або пошкодження шкіри, вивих суглобів і навіть пере-лом кісток.
Електрофтальмія - запалення зовнішніх слизових оболонок очей внаслідок дії по-тужного ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.
Чинники, що впливають на важкість ураження людини електричним струмом, різ-номанітні. Перш за все - це сила струму та час проходження його через організм людини, рід струму (змінний чи постійний), шлях струму в організмі людини; при змінному струмі - його частота. Сила струму залежить від напруги, під котрою опинилася людина, і сумар-ного електричного опору. Сумарний електричний опір включає в себе опір тіла людини, який визначається перш за все опором рогового шару шкіри. За відсутності пошкоджень шкіри та в сухому стані цей опір може складати сотні тисяч Ом. Якщо ці умови не вико-нуються, то опір шкіри спадає до 1 кОм. При великих напругах та при тривалому прохо-дженні струму через тіло людини опір шкіри спадає ще більше, що спричиняє зростання сили струму та більш важкі наслідки ураження струмом. Внутрішній опір тіла людини не перевищує кількох сотень Ом і суттєвого значення не має.
На опір тіла людини впливає також фізичний та психічний стан, хворобливість, втома, голод, стан сп'яніння, емоційне збудження.
Допустимим вважається такий струм, при котрому людина може самостійно звіль-нитися від електричного кола. Його величина залежить від часу проходження струму че-рез тіло людини.
Змінний струм порівняно з постійним більш небезпечний. При високих напругах (більше 500 В) небезпечніший постійний струм.
Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20... 100 Гц. Саме цьому діапазо-ну відповідає струм промислової частоти. Зі всіх можливих шляхів протікання струму че-рез тіло людини найбільш небезпечними є ті, при котрих уражаються головний або спин-ний мозок, серце та легені.
На важкість ураження електричним струмом впливають і параметри мікроклімату у виробничому приміщенні. Зростання температури, відносної вологості, швидкості руху повітря підвищують небезпеку ураження, оскільки вологовиділення (в тому числі виді-лення поту) зумовлюють зниження опору шкіри.