Порівняльний аналіз механізмів рефінансування

— оплата векселів має відбуватися у місцях, де є установи коме¬рційного банку, нотаріус або суд;

— має бути ліміт кредитування.

Установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків, як переоблік і перезастава век¬селів, тому що вексельний обіг в Україні не досить розвинений.

4. Досвід зарубіжних країн щодо політики рефінансування.

Центральні банки країн із ринковою еконо¬мікою виконують роль кредиторів в останній інстанції для комер¬ційних банків та інших кредитних установ. Вони надають коротко¬строкові кредити для поповнення тимчасової нестачі ліквідних коштів, стягуючи з позичальників облікову ставку. Як правило, ці кредити мають бути забезпечені торговими векселями, державними цінними паперами або власними борговими зобов'язаннями банків.Центральні банки Європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують комерційні банки переважно через пере¬облік векселів. У Франції і Німеччині центральний банк установлює квоти на переоблік векселів. У разі перевищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у цент¬ральному банку.

У США переоблікові операції центрального банку (Федеральної резервної системи) не є основною формою рефінансування комер¬ційних банків. Найбільш притаманним тут є кредитування комер¬ційних банків під заставу державних цінних паперів (облігацій, каз¬начейських векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов'я¬зання за рахунок банківських депозитів, які зберігаються на відпові¬дних рахунках у центральному банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку з комерційними в Німеччині. Крім переоблікових кредитів, Німецький федеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк не більший від 3-х місяців під забезпечення надій¬ними цінними паперами: векселями (включаючи казначейські век¬селі) й облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредиту¬вання (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит на переоблік векселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

З переоблікових операцій і ломбардних кредитів комерційні бан¬ки сплачують проценти: облікова ставка в першому випадку і лом¬бардна — в другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливі¬шим орієнтиром грошового ринку, вона аналогічна ставці за феде¬ральними фондами США.

Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодам про продаж державних цінних паперів зі зворотним викупом віддається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.

Висновки.

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інс¬танції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вони звер¬таються до центрального банку.

У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аук¬ціони; операції РЕПО (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб'єктів підприємницької діяльності).

Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає в тому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних установ здійснюється емісія грошей в обіг і роз¬ширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків.