Види кредитів комерційних банків
Вклади до запитання можуть бути розмiщенi на депозитнi чи контокорентнi рахунки. В разi депозитного рахунуку клiєнт може зняти з рахунку тiльки суму фактичного залишку на ньому. Навпаки, на контокоррентному рахунку можливий як вiд’ємний, так й позитив¬ний залишок. Клiєнт в будь-який час може не тiльки отримати свiй вклад, але й отримати на певний строк кредит. За кредитовим сальдо банк нараховує проценти на користь клiєнта, а за дебетовим – стягує процент на свою користь як за наданою позикою. Причому процент на користь банку нараховується за бiльш високою ставкою. Контокорентний рахунок вiдкривається надiйним клiєнтам, першокласним позичальникам.Тобто контокорентні рахунки суб'єктам господарювання не відкриваються.
Певну подiбнiсть з контокорентним рахунком має поточний рахунок з овердрафтом. Це рахунок, за яким на основi угоди мiж клiєнтом i банком припускається в певному розмiрi перевищення суми списання за рахунком над величиною залишкiв коштiв. Але при овердрафтi на вiдмiну вiд контокоренту такi запозичення вiдбуваються нерегулярно. Крiм того, договiр про овердрафт укладається кожний раз окремо, а наявнiсть поточного рахунку з овердрафтом не виключає вiдкриття клiєнту для проведення окремих операцiй додатково депозитних чи позикових рахункiв, в той час як на контокорентному рахунку зосереджуються всi операцiї, що проводяться банком по вiдношенню до клiєнта. Контокорентнi рахунки вiдкриваються юридичним особам, а рахунок з овердрафтом може бути вiдкритий i неюридичнiй особi, а також фiзичнiй для покриття тимчасових розривiв у надходженнi й використання коштiв.
До депозитiв до запитання вiдносяться кореспондентськi рахунки банкiв, що вiдкритi в НБУ чи банках-кореспондентах з метою здiйснення платежiв та розрахункiв в односторонньому порядку чи за дорученням один одного. Кореспондентськi рахунки, вiдкритi в iнших банках-кореспондентах, називаються ностро-рахунками, навпаки, кореспондентськi рахунки, вiдкритi банками-кореспондентами в данному банку, називаються лоро-рахунками. Як правило, при встановленнi кореспондентських вiдносин мiж банками сторони передбачають можливiсть утворення овердрафту за цими рахунками. Утворення на лоро-рахунку пасивного (кредитового) сальда означає наявнiсть в оборотi банка додаткових ресурсiв, залучених iз банку-кореспондента, а активного (дебетового) сальдо – виникнення овердрафту, тобто надання банку-кореспонденту кредиту. Навпаки, за ностро-рахунком кредитовий залишок означає залучення в оборот коштiв iншого банку, а дебетовий – розмiщення частини своїх коштiв в цьому банку-кореспондентi. Таким чином, кредитове сальдо за рахунками ностро та лоро вiдображає в балансi банка ресурси, що надiйшли в його користування вiд банкiв-кореспондентiв.
Основний недолiк депозитiв до запитання для банка – необхiднiсть мати бiльш високий оперативний резерв для пiдтримки лiквiдностi (через потенцiйну можливiсть вилучення грошей з рахункiв до запитання. У бiльшостi комерцiйних банкiв вклади до запитання займають найбiльшу питому вагу в структурi залучених коштiв. Це, як правило, саме дешеве джерело утворення банкiвських ресурсiв. У зв’язку з високою мобiльнiстю коштiв залишок на рахунках до запитання не постiйний. Можливiсть власника рахунку в будь-який момент вилучити кошти потребує наявностi в оборотi банка пiдвищеої долi високолiквiдних активiв (залишку коштiв в касi, на кореспондентському рахунку та iнш.) за рахунок скорочення частки менш лiквiдних активiв, якi приносять значнi доходи. Через цi причини за залишками на рахунках до запитання банки виплачують власникам досить низький процент чи зовсiм не нараховують за ними нiякого доходу.
Відносно строкових вкладiв, то цi депозити, на вiдмiну вiд поточних вкладiв, мають бiльш тривалi строки. Як правило, вони приймаються на строк не менше одного мiсяця. Для вкладника перевага довгострокового вкладання грошей мiститься в отриманнi бiльш високих процентiв. Банк, зi свого боку, також може розраховувати на цi кошти бiльш тривалий час i вiдповiдно збiльшити доходи вiд процентiв. В основному строковi вклади не використовуються для здiйснення платежiв, як це вiдбувається з коштами на поточних рахунках.Строковi вклади подiляються на саме строковi вклади й строковi вклади з попереднiм повiдомленням про їх вилучення. Саме строковi вклади повертаються власнику у заздалегiдь визначений термiн, до цього моменту вони "заблокованi", не можуть бути вилученi з банку i банк може повнiстю розпоряджатися ними. Якщо сума, спочатку вкладена як строковий вклад, не вилучається власником у встановленний термiн, то в майбутньому вiн може розпоряджатися нею аналогiчно поточному рахунку. Як правило, по вкладах з бiльшим строком зберiгання виплачують бiльш високий процент.
Якщо у випадку саме строкових вкладiв пiсля закiнчення договiрних строкiв клiєнту автоматично надається право їх вилучення в будь-який з наступних днiв, то строковi вклади з попереднiм повiдомленням потребують надходження в банк спецiальної заяви вкладника. Строк надання такої заяви зазделегiдь обумовлюється i в залежностi вiд нього встановлюється величина процентiв за вкладом.
Строковi вклади займають промiжне положення мiж вкладами до запитання й ощадними вкладами. Вони вiдрiзняються вiд ощадних депозитiв тим, що мають вiдносно невеликий, чiтко обумовлений строк, хоча вiн і бiльше, нiж за депозитами до запитання. Крiм того, розмiр строкових вкладiв встановлюється круглими сумами. Той факт, що власник строкового вкладу може розпоряджатися ним тiльки пiсля проходження певного строку, не виключає, що клiєнт в разi необхiдностi може достроково отримати у банка свої кошти. В данiй ситуацiї банк може, наприклад, надати клiєнту кредит, погашення якого вiдбудеться пiсля закiнчення термiну строкового кредиту. Банк може також повернути грошову суму, що знаходиться на строковому рахунку, але при цьому значно знижуються проценти.