Бізнес-етика і соціальна відповідальність у банківській системі

Вступ

У нинішніх високодинамічних умо¬вах розвитку цивілізації підприєм¬ництво покликане враховувати людські та соціальні аспекти впливу бізнесу на працівників, споживачів, а також сприяти вирішенню проблем суспільства в цілому. Люди, як прави¬ло, очікують від бізнесу не тільки ви¬соких економічних результатів, а й істотних досягнень з точки зору соціальної мсти і соціальних інтересів. Підприємці повинні активно діяти в таких сферах, як захист довкілля, охо¬рона здоров'я і суспільна безпека, гро¬мадянські права, захист інтересів спо¬живача тощо. Бізнес має бути соціаль¬не відповідальним. Таке бачення йо¬го ролі вельми актуальне в умовах України.

1.Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни.

Відповідальність бізнесу щодо вирішення соціальних проблем під¬тримують політичні і громадські інститути. Це те, що виходить за межі визначених законами вимог або над-вимог. Серед останніх а аспекті соці¬альної відповідальності можна виділи¬ти основні [1, 175]:

— довгострокові перспективи в соціальне зорієнтованому суспільстві;

— сприятливі умови для бізнесової діяльності, які сприяли б формуван¬ню привабливого образу підприємця;

— зміна потреб. Пов'язані з бізне¬сом соціальні очікування сьогодні ра¬дикально змінилися і залучення ком¬паній до вирішення соціальних про¬блем стає вкрай необхідним;

— наявність важливих ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем;

— моральні норми соціальної по¬ведінки підприємця. Як член суспіль¬ства він повинен керуватися нормами моралі.

Соціально-економічний досвід роз¬винених країн засвідчує, що ринкова економіка базується на економічній етиці, культурі праці і її високій про¬дуктивності, наукових методах ор¬ганізації праці, обов'язковості парт¬нерів, яка закріплена не тільки договором, а й чесним словом підприємця, і грунтується на високих заробітках працівників. Економічна етика ствер¬джує верховенство людини над ма¬теріальними цінностями, якими вона управляє у процесі виробництва. Без неї неможлива ринкова економіка.

2.Перші практики економічної етики: Г.Форд і М.Вебер.

Першим успішним практиком еко¬номічної етики був Г.Форд — під час економічної кризи 1920—1930-х років. Він встановив високу заробітну плат¬ню і такі низькі ціни на кінцевий про¬дукт, що робітники його заводів мог¬ли купити автомобіль, який самі ж і зробили. Це дало йому змогу зберег¬ти виробництво. Форд купив земельні ділянки, створив сільськогосподарські товариства, допоміг своїм робітни¬кам, пенсіонерам збудувати власні житла, придбати трактори і сільсько¬господарські машини, організував на власних заводах продаж споживчих товарів, харчування робітників, за¬безпечив їх теплом і паливом. Форд одним із перших залучив робітників у компаньйони через акції, завдяки чо¬му вони відчули себе господарями ви¬робництва.

Втім, в управлінській ієрархії існу¬ють і багато прикладів неетичної по¬ведінки керівників, її спричинюють недобросовісна конкурентна бороть¬ба, недостатнє заохочення керівників за етичну поведінку, загальне зни¬ження значення етики в суспільстві, тиск з боку організації на працівників з метою пошуку компромісу між їх особистими цінностями і цінностя¬ми керівників. Дослідження засвідчу¬ють, що на прийняття неетичних рішень службовцями впливає насам¬перед поведінка їх керівників. Отже, поводячись етично, керівник може підняти етику поведінки підлеглих на новий якісний рівень.

Не секрет, що сьогодні частина економіки нашої країни знаходиться в "тіні", багато коштів, які могли б відчутно поліпшити соціальне стано¬вище народу, переводяться в "подат¬кові сховища" за кордон. За таких об-

ставим говорити про соціальне орієн¬товану ринкову економіку не дово¬диться. Проте Україна прагне будува¬ти саме таку — соціально орієнтова¬ну економіку, а отже, її успіхи на цьо¬му шляху будуть прямо пропорційні рівню досягнень українського бізне¬су на ниві соціальної відповідальності. Господарство — основна сфера життєдіяльності людини та її взаємодії з природою, створення і споживання базових людських цінностей. Саме в господарській діяльності відбувається становлення людини, її перетворення з біологічного організму в соціально¬го індивіда й особистість. Людина бе¬ре участь у господарській практиці, де реалізуються ЇЇ природні і духовні сили. Тому при філософському аналізі господарства як фактора виробництва обмежитися згадкою про людину, за¬лишивши за межами розгляду її при¬страсті, бажання, потреби, тобто все те, що, власне, і робить її homo sapi¬ens, буде неправильним.Специфічного філософського ас¬пекту проблема людини набуває тоді, коли ми наголошуємо на особливій ролі трудової етики у функціонуванні й розвитку господарських систем. Із відкриттям М.Вебером ролі трудової етики, трудової мотивації в станов¬ленні господарства проблема набуває також і практично-філософського змісту. В наших умовах вона акту¬алізується у зв'язку з тим, що в XXI століття ми ввійшли з недостатньою трудовою і етичною мотивацією жит¬тя і праці. Це змушує визнати, що ста¬ру, традиційну, трудову етику ми за¬лишили в ЗО—80-х роках минулого століття, а нової не створили. На¬томість запропонували трудову есте¬тику, яка могла активно спонукати до праці лише за умов насильства. Сьо¬годні треба створити трудову етику, яка відповідала б трудовому сус¬пільству. Етичні питання є продуктом реального господарського життя, і від них не можна абстрагуватися, адже во¬ни — суть господарювання.