Стратегії та методи управління ліквідністю в комерційному банку

Таким чином, умовою покриття потреб окремого ко¬мерційного банку в ліквідних коштах є постійна наявність активів, які можна легко продати. Аналогічним чином бан¬ківська система буде ліквідною, якщо Центральний банк віль¬но купуватиме запропоновані для переобліку активи.

Легкореалізовані цінні папери довгий час розглядались як одне з найкращих джерел ліквідних ресурсів. Такі цінні папери можна легко перетворити в готівку, тому на них час¬то посилаються, як на резерви другої черги (другорядні). Щоб забезпечити конвертованість без затримок і втрат, дру¬горядні резерви мають відповідати трьом вимогам:

— висока якість;

— короткий термін погашення;

— можливість вільної реалізації.

Вони мають бути вільними від кредитного ризику та ризику зміни ринкових процентних ставок і придатними до ринкової реалізації. Щодо строків погашення активів, які використовують¬ся як резерв ліквідності, немає певних вимог, але загальним правилом є можливість реалізації в найкоротший термін.Недоліки: хоч теорія переміщення має наукове обґрунтування, більшість банків, які й дотримувались, не обминули пробле¬ми ліквідності в 20—30-ті роки. Окремі банки значну увагу приділяли онкольним позикам, забезпеченим цінними папе¬рами. розраховуючи на те, що ці позики можуть бути по¬вернуті протягом 24 годин. Коли ринкова вартість цінних паперів почала падати, банки зрозуміли, що погашення цих позик несе збитки. Враховуючи, що позики не підлягають рефінансуванню у федеральних резервних банках, Централь¬ний банк не міг надати додаткових ресурсів. І, оскільки "пра¬вила прийнятності" цінних паперів визначались, спираючись на теорію комерційних позик, кредит у федеральних резер¬вних банках було їм гарантовано, поки банки розміщували кошти в короткострокові комерційні кредити. Однак мас¬штаби американського підприємництва вимагали від банків надання середньо- та довгострокових кредитів на цілі, які не визнавались "правилами прийнятності". Незважаючи на негативний досвід 30-х років, теорія переміщення має багато послідовників. Останніми роками наголос у забезпеченні ліквідності робиться на розміщення банківських коштів у цінні папери уряду, що легко реалізуються.

Враховуючи світовий історичний досвід, можна конста¬тувати: по-перше, в період 1992 — 1993 pp. теорія перемі¬щення не знайшла свого відображення на українському фі¬нансово-кредитному ринку. Причиною цього, на нашу дум¬ку, перш за все, був брак цінних паперів, які б відповідали "правилам прийнятності" і могли бути включені до резервів другої черги.

З початку 1995 року такі цінні папери у вигляді вексе¬лів облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та облі¬гацій внутрішньої місцевої позики (ОВМП) з'явилися. Це, а також можливість оформлення заборгованості векселями, використання ОВДП як обов'язкових резервів банків, впро¬вадження факторингових операцій створило передумови для використання теорії на банківському ринку України.

Застосуванню принципів даної теорії в українській банківській практиці сприяє і впровадження ломбардного кредиту.

Теорія очікуваного доходу.

Сутність цієї теорії полягає втому, що банківську ліквідність можливо прогнозувати, якщо в основу графіка платежів у погашення кредитів покласти майбутні доходи позичальника. Вона не заперечує розглянутих вище теорій, але підкреслює, що по¬єднання доходів позичальника з погашенням позики більш доцільне, ніж акцент на забезпечення кредиту. Теорія ствер¬джує, що на банківську ліквідність можна впливати, зміню¬ючи структуру строків погашення кредитів і інвестицій. Так короткострокові кредити промисловості більш ліквідні, ніж довгострокові кредити, а кредити споживачам на оплату по¬купок з відстрочкою сплати більш ліквідні, ніж іпотечні по¬зики під житлове будівництво.

Теорія визнає розвиток і швидке зростання окремих видів кредитів, які сьогодні складають значну частину кредит¬ного портфеля комерційних банків: термінових кредитів ді¬ловим фірмам, споживчих кредитів з відстрочкою погашен¬ня, позик під нерухомість. Ці позики мають одну загальну властивість, що підвищує ліквідність, а саме: їх можна пога¬шати з відстрочкою. Портфель, значна частина якого скла¬дається з кредитів, котрі передбачають щомісячні або що¬квартальні платежі в рахунок погашення головного боргу та процентів, є ліквідним, оскільки регулярні потоки готівко¬вих коштів легко планувати. Коли потрібні ліквідні кошти, готівку можна використовувати, її можна реінвестувати для підтримки ліквідності в майбутньому.