НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ -ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК ДЕРЖАВИ. ЙОГО РОЛЬ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

По-третє, складність, симетричність і формальність.

Структура може мати і такі риси, як стійкість, надійність, цілі¬сність та ін.

Розглянемо детальніше формальність як характерну рису органі¬заційної структури НБУ. Норми адміністративного права закріплю¬ють кількісний та якісний її «параметри»: чисельність структурних підрозділів (посад), співвідношення посад керівного, оперативного та обслуговуючого персоналу, внутрішньоструктурні зв'язки між ними, відповідні функції, права й обов'язки. Низка структурно-посадових питань вирішується колегіально. Наприклад, постановою правління НБУ від 5 вересня 1996 р. затверджено структуру цент¬рального апарату НБУ. Відтак структура апарату управління набула нормативної сили, «формального» характеру, відносної незалежно¬сті щодо особистих якостей службовців, які обіймають ті чи інші посади. Безперечно, організаційна структура центрального апарату управління НБУ не є сталою, вона може змінюватись у зв'язку із розширенням чи звуженням функцій банку, збільшенням чи змен¬шенням обсягу виконуваної роботи тощо.У теорії управління виділяються три основні типи побудови структури органів управління: лінійний, функціональний і змішаний {лінійно-функціональний). За лінійного типу поділ праці відбуваєть¬ся як «по вертикалі», так і «по горизонталі» — між керівника¬ми структурних підрозділів, які перебувають на одному рівні. При цьому у кожного працівника органу є лише один керівник, котрий здійснює керівництво з усіх питань. За функціонального типу побу¬дови структури поділ праці відбувається відповідно до посадових функцій, причому виконавець підпорядкований одночасно кільком функціональним підрозділам — кожному з певного кола питань. Поєднання лінійного і функціонального принципів в одному органі управління створює самостійний тип структури — лінійно-функціо¬нальний.

Кожен із перелічених вище типів структури органів управління має свої переваги й недоліки. Більшість органів державного управ¬ління в Україні заснована на засадах лінійно-функціонального прин¬ципу. Саме на такій основі побудована структура центрального апа¬рату управління НБУ.

Структура центрального апарату НБУ. Налагодити функціо¬нування системи управління тим складніше, чим вона більша. Управ¬ляючі, котрі володіють мистецтвом управління, не випадково від¬дають перевагу співпраці з нечисленним, але висококваліфікованим апаратом і не підтримують тенденцію до розширення управлінсько¬го апарату. Зростання апарату управління в арифметичній прогресії тягне за собою збільшення чисельності внутрішніх взаємозв'язків у геометричній прогресії.

Питанням структури центрального апарату управління НБУ, як і управлінського апарату будь-якого іншого державного органу, при¬свячено чимало праць у юридичній та економічній літературі. Уза¬гальнюючи пропоновані там дефініції, можна сформулювати поняття структури центрального апарату управління НБУ. Під структу¬рою центрального апарату управління Національного банку слід ро¬зуміти сукупність його підрозділів, схем розподілу між ними функ¬цій і повноважень, покладених на банк, і систему взаємовідносин цих підрозділів.

Структура НБУ та його центрального апарату є чинником, від якого значною мірою залежить як прийняття, так і виконання управ¬лінських рішень у грошово-кредитній сфері, забезпечення стабіль¬ності національної валюти. Звичайно, в реалізації цих завдань від¬повідна роль належить також мережі Національного банку, до якої, крім центрального апарату, входять філії (територіальні управлін¬ня), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банк¬нотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяль¬ності НБУ.

Національний банк України в межах чинного законодавства має право самостійно вирішувати питання організації, створення, лікві¬дації та реорганізації спеціалізованих підприємств, інших структур¬них підрозділів та одиниць, а також затверджувати їхні статути і по¬ложення.

Нинішня структура центрального апарату НБУ була затвердже¬на, як про це згадувалося, постановою правління Національного банку від 5 вересня 1996 р. До складу центрального апарату НБУ входять департаменти (валютного регулювання, емісійно-кредит¬ний, банківського нагляду, бухгалтерського обліку, інформації, го¬тівково-грошового обігу, персоналу, економічний, юридичний) та низка інших самостійних структурних підрозділів. В основному їхні функції полягають у виробленні політики центрального банку, про¬веденні дослідно-аналітичної роботи, здійсненні операцій на креди¬тному та валютному ринках, а також діяльності технічного та адмі¬ністративного характеру.

Поліпшення структури центрального апарату банку у вересні 1996 р. дало можливість удосконалити управлінський процес. Він набув більш системного характеру, підвищилася виконавська дис¬ципліна працівників, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на ді¬яльність банківської системи України в цілому.