Процес банківського кредитування

Якщо попередня бесіда спеціаліста банку з клієнтом пройшла успішно, починається наступний (другий) етап процесу кредитування. Він полягає у вивченні кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінці ризику за позикою.

Банк глибоко й ретельно вивчає фінансовий стан позичальника та оцінює його можливість і здатність повернути позику.

Ураховуючи значущість оцінки кредитоспроможності позичальника і ступеня ризику кредитної операції, в установах банків створено спеціальні підрозділи.

Під час експертизи кредитної заявки клієнта використовуються різні джерела інформації:

• матеріали, одержані безпосередньо від позичальника;

• відомості про клієнта, що містяться в архіві банку;

• інформація про клієнта, одержана за межами цього банку. Вивчаючи кредитну заявку, банк може перевіряти позичальника на місці. Відвідуючи клієнта, можна з'ясувати ті питання, які не обговорювалися під час попередньої бесіди, оцінити рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову і маркетингову служби, адміністративний апарат, скласти уявлення про стан майна клієнта.

Остаточне рішення щодо можливості банку надати позику приймається колегіально-кредитним комітетом банку.

Третій етап процесу кредитування — підготовка до складання кредитної угоди. Він можливий за умови успішного для клієнта завершення попереднього етапу, тобто рішення кредитного комітету надати позику.

На цьому етапі банк остаточно визначає умови видачі кредиту, тобто здійснює структурування позики. У процесі структурування банк визначає такі параметри позики: вид кредиту, суму, термін, забезпечення, порядок видачі та погашення, ціну позики тощо.

Щоб встановити реальні джерела погашених банківських позик, важливо правильно визначити вид кредиту. Якщо кредит надається на формування оборотного капіталу клієнта і є короткостроковим, то джерелом його повернення будуть поточні грошові надходження, які виникнуть після реалізації прокредитованого проекту.

Кредит, наданий на відтворення основного капіталу позичальника, є, як правило, довгостроковим і має повертатися прибутку від експлуатації прокредитованого об'єкта.

Важливе значення у структуруванні позики має правильне визначення суми позики. Заниження може призвести до порушення термінів її повернення, оскільки об'єкт, що кредитується, не буде завершений у строк, а завищення — до нецільового використання надлишково отриманих у банку коштів.Успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильного визначення терміну позики. Якщо будуть встановлені надто напружені терміни повернення позики, то в позичальника може виявитися брак капіталу, що спричинить спад виробництва. Якщо ці терміни будуть надто ліберальними, тобто набагато перевищуватимуть період, протягом якого буде отримана віддача від позики, то позичальник певний час користуватиметься неконтрольованими з боку банку коштами.

Більшість банківських позик видається під відповідне забезпечення. Тому банк згідно з чинним законодавством має укласти та оформити угоду про заставу.

Видача й повернення кредиту може здійснюватися різними способами: одноразово, однаковими частками протягом періоду дії кредитної угоди, проведенням поточних грошових операцій позичальника через позиковий рахунок тощо. Тому одним із елементів структурування майбутньої позики є чітке визначення порядку її надання й повернення.

У разі погашення кредиту однаковими внесками необхідно розробити графік платежів за позикою відповідно до термінів обороту капіталу, на формування якого видано позику.