Основні операції та документи банківської справи
Комерційні документи при документарному інкасо часто містять не тільки коносамент, але й рахунок-фактуру, страховий документ і, цілком імовірно, інші документи (як сертифікати походження й огляду третьої особи та ін.).
Банк буде обробляти фінансові та, якщо потрібно, комерційні документи тільки на основі отриманих вказівок. Так як в процесі інкасації можуть брати участь два або більше банків (один “дома” і, як мінімум, один за кордоном), вказівки, що отримує банк, можуть виходити від:
• власне експортера ;
• іншого банку, що діє від імені експортера.
Ці вказівки називають collectіon order – наказ про інкасацію, в якому вказується необхідний вид операції: “чисте” або документарне інкасо.Відмінностями документарного інкасо є те, що, якщо банку надані вказівки про обробку комерційних документів, які містять коносамент, експортер може зберігати контроль за товарами до того часу, доки імпортер або не сплатить за них, або не акцептує тратту. Це можливо, бо:
• коносамент є документом на право власності;
• повний набір підписаних оригіналів цього документа може знаходитись у банку до того часу, доки закордонний покупець або не сплатить за товари, що прибули до місця призначення, але не можуть перейти у власність імпортера до моменту отримання ним коносаменту, або не акцептує тратту і перекаже її до інкасуючого банку, або до моменту виписки ним простого векселя.
Унаслідок цього банк має безпосередній контроль за правом власності на товари і віддає це право тільки у випадку, якщо покупець задовольнить усі вимоги експортера, які викладені в наказі (дорученні) про інкасацію.
Якщо до складу комерційних документів входить транспортна накладна (наприклад, авіанакладна), а не коносамент, то ситуація буде відрізнятися від попередньої, бо остання не є документом на право власності. Проте експортер може зберігати контроль за товарами за допомогою закордонного банку шляхом розвантаження товарів на адресу або в розпорядження банку, тобто вказуючи банк у країні покупця як одержувач вантажу. Таким чином, з дозволу інкасуючого банку за кордоном товари можуть відправлятися до місця призначення в розпорядження, під “опіку” інкасуючого банку, який видасть товари тільки у тому випадку, якщо імпортер сплатить за них або акцептує перекладний вексель, який виписаний на нього експортером. Але цей порядок може застосовуватись тільки за згодою банку.
Якщо імпортер не виконує вимоги експортера, відмовляючись від сплати або від акцепту тратти, банк за відсутності контролю над вантажем може організувати охорону, а потім передачу або зворотне відвантаження товарів відповідно до інструкцій експортера.
Контроль за вантажем може підтримуватись банком лише при документарному інкасо, тому що банк володіє комерційними документами. При “чистому” інкасо експортер відсилає комерційні документи безпосередньо закордонному покупцю, надаючи тим самим імпортеру контроль над товарами, не вимагаючи при цьому плати або акцепту перекладного векселя як попередньої вимоги. У цьому випадку експортер повинен довіряти покупцю. Він може запросити банк інкасувати чек або банківський чек, який був надісланий імпортером, і в цьому випадку це буде “чисте” інкасо.
Література
1.Антонов В.М. АРМ економіста, фінансиста, менеджера. – К.: Таксон, 1998. – 120 с.
2.Антонов В.Н. АРМ: Вопросы практического использования. – К.: Лыбидь, 1992. – 164 с.
3.Антонов В.Н. Архитектура интеллектуально-экспертной системы поддержки принятия решений // Информатизация и новые технологии. –1996. – № 4. – С. 16-18.