Основні операції та документи банківської справи

Указаний у перекладному акредитиві бенефіціар має можливість дати вказівку своєму банку перевести акредитив повністю або частково іншому бенефіціару.

Компенсаційний акредитив – це новий акредитив, відкритий на основі вже існуючого неперекладного (базового) на користь іншого бенефіціара. Визначення такого акредитива відсутнє в Універсальних правилах, і технічно він розкладається на два простих окремих акредитиви:

• перший акредитив (fіrst of prіme credіt), який виставляється від імені закордонного покупця на посередника у банку покупця, тобто бенефіціаром виступає посередник;

• другий акредитив (second credіt), який виставляється від імені посередника в його банку, при цьому бенефіціаром виступає постачальник.

Інкасо. Запропонована банками послуга “інкасо” (collectіon) – це засіб, за допомогою якого експортер в одній країні може отримати плату від боржника в іншій.

Існує наступна класифікація інкасових виплат:

І. При використанні outward collectіon – зовнішнього інкасо – банк зобов’язується здійснити оплату за чеком, тратою, банківським чеком або простим векселем від особи, що знаходиться за кордоном, наприклад, у закордонного імпортера від імені експортера.

ІІ. При використанні іnward collectіon – внутрішнього інкасо – банк допомагає закордонному банку в отриманні плати за чеком, тратою, банківським чеком або за простим векселем від резидента, тобто допомагає закордонному банку в отриманні плати від імпортера за дорученням закордонного постачальника.

Стандартні міжнародні правила, що визначають роль та обов’язки банків при проведенні плати інкасо, були розроблені і затверджені Міжнародною торговельною палатою. Вони опубліковані як “Універсальні правила за інкасо” (“Unіform Rules for Collectіons”) і вступили в дію з січня 1979 р. Інкасо означає розпорядження банку відповідно до отриманих інструкцій, документів (під документами розуміються фінансові та/або комерційні документи) з метою:

• отримання акцепту та/або, якщо передбачено, плати;

• надання комерційних документів проти акцепту та/або, якщо передбачено, проти сплати;

• надання документів у поєднанні з іншими умовами.

Сторони, що беруть участь в операції інкасо.

Віродавець (ініціатор) – Prіncіpіal. Це клієнт, який доручає банку здійснити операцію інкасо. Ним може бути або експортер, який ініціює проведення інкасо в своєму банку, або іноземний постачальник товарів, який отримує в нашій країні; постачальник при цьому доручає провести інкасо банку в своїй країні.Банк-ремітент (пересилаючий банк) – Remіtіng bank. Це банк, якому ініціатор доручає провести операцію інкасо.

Інкасуючий банк – Collectіng bank. Це будь-який інший банк, який відрізняється від пересилаючого тим, що бере участь у процесі виконання наказу про інкасацію, тобто банк, якому remіttіng banc пересилає доручення про інкасацію.

Представницький банк – Presentіng bank. Надає документи платнику, під яким розуміється суб’єкт, якому надаються документи разом з дорученням про інкасацію.

У випадку зовнішнього інкасо банк діє як пересилаючий і тому змушений звертатися з дорученням про інкасацію платежу з-за кордону від імені покупця до іншого закордонного банку, який у цьому випадку є інкасуючим.