Основні операції та документи банківської справи
“... документарний акредитив (documentary credіt) та резервний акредитив (standy letter of credіt) визначають будь-яку домовленість, як би воно не було названо чи позначено, в силу якого банк (банк-емітет), діючи на прохання та за інструкцією клієнта (наказодавця акредитива), повинен провести сплату третій особі (бенефіціару) або сплатити чи акцептувати перекладні векселі (тратти), вказані бенефіціаром або надає повноваження іншому банку провести таку оплату або сплатити, акцептувати або негоціювати перекладні векселі (тратти), проти передбачених документів, якщо всі умови акредитування виконані”.
Етапи розрахунків за допомогою акредитивів [8, 26, 34, 40].Етап 1. Покупець (зарубіжний покупець або вітчизняний імпортер) і продавець (вітчизняний єкспортер або зарубіжний постачальник) перш за все укладають контракт, в якому передбачена форма розрахунків за допомогою акредитивів.
Етап 2. Покупець просить банк своєї країни виставити акредитив на користь експортера. Банк, який виставляє акредитив, називається банк-емітент (іssіng bank); покупець – наказодавець акредитива (applіcant); експортер – бенефіціар (benefіcіary), оскільки він отримує прибутки (benefіts).
Етап 3. Банк дає згоду на виставлення акредитива. Банк-емітент, виставляючи акредитив, гарантує тим самим виплату бенефіціару (експортеру) за умови, що той буде дотримуватись певних термінів та умов.
Етап 4. Банк-емітент просить банк у країні експортера повідомити постачальника про виставлення акредитива. Останній називається авізуючим банком (advіsіng bank). Він наглядає за дотриманням умов акредитива (вказаних банком-емітентом), але не приймає на себе ніяких зобов’язань у гарантуванні виплати експортеру. Подібне забезпечення походить від банку-емітенету та акредитива.
Банк-емітент може попросити авізуючий банк (у країні експортера) додати до існуючого своє “підтвердження” акредитива, яке буде означати, що авізуючий банк надає свою умовну гарантію сплати у доповнення до гарантії, наданої банком-емітентом.
Якщо банк підтверджує акредитив, то він називається підтверджуючим (confіrmіng bank) або авізуючим. Таким чином, підтверджений акредитив передбачає наявність умовних гарантій двох банків, зазвичай одного з країни експортера (підтверджуючий банк) та іншого – з країни імпортера (банк-емітент).
Витрати з виставлення акредитива зазвичай несе покупець, хоча можуть бути випадки, коли частину або всі витрати бере на себе експортер.
Етап 5. Після відвантаження товарів експортер повинен представити у вказаний в акредитиві банк (можливо, авізуючий банк) певні документи відповідно до умов акредитива: транспортні (наприклад, коносамент), копії рахунків-фактур і у випадку, якщо експортер сплачує страховку, – сертифікат про страхування або страховий поліс. Оскільки акредитив передбачає, що умовою банківської гарантії можуть бути тільки перераховані документи, то для даної системи розрахунків використовується термін “документарний акредитив”.
Документарні акредитиви можуть передбачати надання експортерам поряд з іншими документами переказного векселя (bіll of exchange), виписаного постачальником на умовах sіght або tenor на: банк-емітент; покупця; інший банк, вказаний в акредитиві.
Експортер більше зацікавлений виписувати вексель на банк, ніж на покупця (наказодавця акредитива), тому що:
• це дає йому більше впевненості в тому, що платіж буде здійснено;
• якщо експортер побажає дисконтувати вексель після того, як він був акцептований з метою негайного отримання грошових коштів, облікова ставка за банківським векселем буде сприятливішою, ніж за торговельним.
Етап 6. Якщо документи, представлені експортером, на думку перевіряючого банку (можливо авізуючого), оформлені правильно, постачальник може обрати один з чотирьох способів платежу залежно від того, що передбачено умовами акредитива:
• негайна сплата за векселем (тільки за векселями sіght);