Теорія і практика регулювання валютного курсу на Україні

У міжнародній практиці використовують фіксовані та пла¬ваючі (гнучкі) режими валютних курсів, а також їх певне по¬єднання.

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримують орга¬ни державного валютного контролю. Режим вільно плаваю¬чих курсів називають флоатингом. Під плаваючими обмінни¬ми (валютними) курсами (floating exchange rate) розумі¬ють такі курси, рівні яких визначаються на ринку під впли¬вом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від ста¬ну платіжного балансу країни, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіцій¬них валютних інтервенцій тощо.

За умови введення обмежень режим вільно плаваючих курсів називають брудним флоатингом, або керованим плаванням. Більшість країн світу в політиці курсоутворення орієн¬тується саме на кероване плавання валютних курсів.

Змішані режими валютних курсів запроваджуються з метою стимулювання або стримування певних видів чи напрямів зовнішньоекономічної діяльності чи фінансово-кредит¬ної політики держави.

Однією із форм валютного регулювання та валютного кон¬тролю є введення так званого валютного коридора — фіксованих державою меж зміни валютного курсу національної гро¬шової одиниці до валют (валюти) провідних країн.

Крім того, Національний банк України може встановлюва¬ти граничні розміри маржі за валютообмінними операціями як на міжбанківському ринку, так і для обмінних пунктів.

Нині вибір керованого плаваючого курсу найбільш повно відповідає сучасному стану економіки України. Сьогодні Національному банку України відводиться значна роль в органі¬зації валютного ринку, проведенні ефективної відсоткової політики та порядку здійснення валютних операцій. Слід за-уважити, що можливості створення ефективного валютного ринку дещо обмежені через його малі розміри, недостатньо розвинутий ринок цінних паперів тощо. Крім того, в умовах нинішньої нееластичності торгових цін виникає потреба в знач¬ному коригуванні валютного курсу, що може негативно по¬значитися на процесах руху іноземного капіталу.Важливими інструментом формування ефективного валютно¬го курсу на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є валют¬ні інтервенції, які здійснюються Національним банком Украї¬ни. При використанні цього інструмента чільне місце належить наявному валютному резерву, який дає змогу НБУ проводити активну політику на валютному ринку України. Однак слід па¬м'ятати, що хоча валютні інтервенції Національного банку належать до ринкових методів впливу на попит та пропозицію, проте такі дії можуть розглядатися як ефективні тільки в коротко¬строковому періоді, оскільки в довгостроковому вони можуть викривлювати співвідношення попиту та пропозиції, які зумовле¬ні реальними економічними процесами.

Різновидом флоатингу для окремих валют є фіксація па¬ритету національної грошової одиниці по відношенню до якої-небудь "плаваючої" валюти, в результаті чого її курс до інших валют змінюється так само, як і курс провідної валюти-лідера. Таке явище називають спільним плаванням. Найпошире¬нішою валютою-лідером є долар США, до якого прив'язані понад 20 національних грошових одиниць. На другому місці перебуває французький франк, який є валютою-лідером для 16 країн зони французького франка. По кілька національних грошових одиниць орієнтуються на німецьку марку, індійські рупії, південноафриканський ренд і австралійський долар.

Останнім часом деякі країни при встановленні курсів своїх національних валют використовують метод "валютного коши¬ка" (наприклад, Польща, Угорщина, Чеська Республіка) або орієнтуються на міжнародні та колективні розрахункові оди¬ниці: СДР (Іран, Бірма, Заїр) та євро.

3. Встановлення і використання офіційного обмінного курсу в Україні

Встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют здійснюється відповідно до По¬рядку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 р. №129. Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць (СДР, євро тощо), який використовується резидентами України та нере¬зидентами для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та при аналізі зовніш¬ньоекономічної діяльності.

На відміну від Порядку, що діяв раніше (постанова Прав¬ління НБУ від З0 березня 1998 р. №128), з березня 1999 р. офіційний курс гривні до вільно конвертованих валют вста¬новлюється не за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі, а на основі курсів, що реально скла¬даються на міжбанківському валютному ринку.