Договірне регулювання вкладних операцій

Згідно з чинним законодавством України набувати цивільних прав і мати цивільні обов’язки від свого імені можуть лише суб’єкти господарювання зі статусом юридичної особи і відповід¬но цивільною правоздатністю до встановлених цілей їхньої діяльності. Однак це не означає, що депозитні угоди мають укладатися безпосередньо цивільно правоздатними юридичними особами. Ці угоди дозволяється укладати від їх імені та в їхніх інтересах іншими особами в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи або посадові особи їхніх відособлених підрозділів.

Банки вправі створювати філіали, відділення та інші відособлені підрозділи і затверджувати положення про них. Відособлені підрозділи є складовими структури їх засновників (учасників) і тому не можуть мати рівного з ними статусу юридичної особи. Відособлений підрозділ банку — юридичної особи, представлений його керівником чи іншою повноважною посадовою особою, може від її імені та в її інтересах укладати будь-які цивільні угоди на підставі довіреності, закону, адміністративного акта або договору доручення. В такому разі ця особа діє як представник або повірений. Довіреність на укладення депозитного договору видається лише керівникові відособленого підрозділу, який вправі передоручити вчинення цієї дії з дотриманням порядку, встановленого Цивільним кодексом України. Отже, якщо до повноважень структурної одиниці віднесено укладення депозитних договорів (про що вказано в положенні або довіреності), то вона має право укладати їх від імені банку—юридичної особи. Стороною за договором у таких випадках є банк—юридична особа, а не його структурна одиниця. Якщо структурна одиниця банку одержала від нього належним чином оформлені повноваження на укладення депозитних договорів від імені банку, відсутність у тексті депозитного договору посилання на те, що цей договір укладений від імені банку за наданими повноваженнями, не може бути підставою для визнання договору недійсним. За цих обставин слід вважати, що договір укладено від імені банку—юридичної особи. Підписуючи депозитний договір, вкладник повинен простежити, щоб вступну частину договору було сформульовано, наприклад, так: «Акціонерний банк «Дніпро», який діє на підставі Статуту, в особі керуючого (начальника) Київським відділенням банку у м. Києві Петренка Петра Петровича, уповноваженого на це Положенням про відділення та довіреністю № 16—12/250 від 20 грудня 200_ р., що посвідчена нотаріусом Київського нотаріального округу Сизоненко М. Д. за реєстраційним номером 30, які є невід’ємною частиною цього договору, з одного боку,…».

Щоб захистити інтереси вкладників, НБУ визначає порядок видачі та видає банкам лізенції на здійснення банківських операцій, зокрема по залученню грошових коштів вкладників на депозитні рахунки. Банк—юридична особа, маючи відповідну ліцензію НБУ, може надавати своїм філіям дозвіл на проведення депозитних операцій. Філії банку зазначені операції здійснюють згідно з Положенням про філію, на підставі банківської ліцензії, отриманої банком, і лише за умов наявності та в межах дозволу, наданого банком—юридичною особою. Такий дозвіл виписується на підставі рішення Ради та правління банку на бланку банку, підписується головою правління або його заступником і засвідчується відбитком печатки.Умова про проценти є однією із суттєвих умов депозитного договору. За своїм економічним призначенням депозитний процент має стимулювати концентрацію вільних грошових коштів у банківських установах. Банки самостійно встановлюють процент¬ні ставки за своїми операціями. Тому, укладаючи депозитні договори, банк має право запропонувати вкладникові розмір депозитного процента, передбачивши узгоджений його розмір у тексті договору. Зазначимо, що одностороння зміна умов депозитного договору не допускається навіть тоді, коли в ньому це передбачено і записано, що у разі, якщо одна зі сторін не виконає певної умови, то друга має право в односторонньому порядку внести зміни. Отже, якщо процентну ставку за депозитами встановлено договором, банк не має права в односторонньому порядку змінити цю умову договору навіть у разі зниження облікової ставки НБУ. Якщо за таких обставин банк хоче зменшити розмір процентної ставки (проти її підвищення вкладники ніколи не заперечують), то спочатку відповідно до чинного законодавства необхідно розірвати депозитний договір із даною процентною ставкою та укласти новий, із новою процентною ставкою. Зміну процентної ставки можна здійснити також шляхом внесення відповідних записів до депозитного договору. У такому разі раніше діючі правовідносини припиняються частково, замінюються не всі, а лише окремі права та обов’язки сторін. Зміна умов депозитного договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами або договором. Угода про зміну умов договору укладається в тій самій формі, що й договір. Якщо ця пропозиція належить банку, то він зобов’язаний сповістити іншу сторону письмово. У Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів зазначається (пункт 12), що банк «може залишити за собою право змінювати процентну ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з відповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний згідно з чинним законодавством України». Однак відповідно до Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання та одностороння зміна умов договору не допускаються. Тому доцільним, на нашу думку, є внесення до депозитного договору умови, за настання якої передбачено згоду вкладника на зміну умов або припинення дії договору. Така згода може бути дана наперед («авансом»), вона підтверджується підписами сторін. Зауважимо, що деякі банки цей порядок застосовували раніше і застосовують тепер. Так, установи Промінвестбанку і Правексбанку в договорі про депозитний вклад передбачають умову, згідно з якою банк має право переглядати процентну ставку. При цьому використовується така процедура. Банк за 10 календарних днів (або іншу кількість днів, визначену угодою) до зміни процентної ставки письмово попереджає про це вкладника рекомендованим листом. Вкладник, одержавши таку пропозицію, має відповісти на неї у встановлений в угоді строк. Якщо у визначений строк він не з’явився до банку або письмово відмовився від пропозиції щодо зміни процентної ставки, то депозитний договір уважається розір¬ваним. Інакше кажучи, слід зустрітися із вкладником та спробувати домовитися із ним про зміну умов або укласти новий договір. У будь-якому разі конкретний механізм зміни процентної ставки варто обумовити у тексті депозитного договору.