Залучення банками коштів шляхом емісії власних боргових зобов’язань

Здійснюючи емісію векселів для кредитування, банки штучно розширюють свій кредитний потенціал, оскільки застосування векселів не потребує від них відвернення ресурсів. Разом з тим, таке кредитування має для банку суттєву ваду: не кожний банк може дозволити собі одночасне збільшення суми обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та розміру резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями банків.

З метою підвищення привабливості банківських векселів банки розміщують їх з дисконтом. Ідеться про те, що клієнт може за допомогою дисконтних банківських векселів погасити свої боргові зобов’язання, причому за номінальною вартістю. В роботі з такими векселями зацікавлені підприємства, що мають неплатежі, оскільки використання поточних рахунків за наявності «картотеки неплатежів» вельми проблематичне. У такому разі, придбаваючи векселі, підприємства «запускають їх по ланцюгу», в результаті чого ще не одне підприємство може здійснити погашення своєї кредиторської заборгованості банківськими векселями, отриманими від дебіторів.

У банківській практиці мають місце випадки, коли банківські векселі використовуються для неттінга, тобто взаємної компенсації вимог і зобов’язань між банком і клієнтом. Цивільним кодексом України термін «неттінг» не передбачено, однак у ньому міститься положення про припинення зобов’язання зарахуванням. Згідно зі ст. 217 Кодексу зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. В результаті неттінга банк зобов’язаний погасити вексель, а векселедержатель — здійснити грошовий внесок.

Як зазначалося, запозичувати вільні кошти юридичних і фізичних осіб банки можуть за допомогою депозитних (ощадних) сертифікатів. За своєю суттю депозитний сертифікат є гібридним інструментом мобілізації банківських ресурсів. З одного боку, за емісії депозитних сертифікатів банк відіграє активну роль, ініціатива емісії належить йому. З іншого боку, ощадний сертифікат є борговим зобов’язанням банку, яке засвідчує депонування грошових коштів і право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів, яке дає право вкладнику на одержання після встановленого строку депозиту і процентів за ним. Як видно із визначення, тільки банки можуть приймати грошові кошти на вклади, видаючи при цьому ощадні сертифікати. Зауважимо, що Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» не містить такого виду цінного паперу як «депозитний сертифікат». Належність останнього до цінних паперів виявилася в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким ощадні сертифікати перетворювалися в ощадні (депозитні) сертифікати. Однак в ряді країн депозитні та ощадні сертифікати різняться: перші надаються юридичним особам, а другі — фізичним особам.Ощадні сертифікати бувають різних видів, мають низку суттєвих переваг над строковими вкладами, оформленими депозитними договорами. По-перше, ощадні (депозитні) сертифікати органічно поєднують у собі позитивні властивості вкладу та цінного паперу. З одного боку, вони приносять вкладникові дохід, а з іншого — можуть використовуватися ним як платіжний засіб і обертатися на вторинному ринку цінних паперів. По-друге, завдяки обігу на вторинному ринку цінних паперів ощадні сертифікати у разі потреби можуть бути достроково продані власником іншій особі з одержанням деякого прибутку чи з можливістю уникнути втрат, яких неможливо уникнути за дострокового розірвання депозитного договору. По-третє, реалізація власниками ощадних (депозитних) сертифікатів на вторинному ринку цінних паперів не призводить до вилучення коштів, тобто втрати банком частини своїх ресурсів, тоді як дострокове розірвання депозитного договору означає для банку втрату частини його ресурсів. По-четверте, використання ощадних сертифікатів, особливо на пред’явника, значно полегшує одержання фізичними особами основної суми вкладу і процентів. По-п’яте, ощадні (депозитні) сертифікати можуть слугувати способом забезпечення виконання зобов’язань перед кредитором. Це є доцільним з огляду на простоту передавання сертифікатів (особливо сертифікатів на пред’яв¬ника) та оперативність одержання коштів.

Ощадні сертифікати класифікуються за різними ознаками (рис. 4.1).

Зважаючи на вид валюти залучених коштів, ощадні сертифікати поділяють на випущені у національній валюті та в іноземній (як правило, вільно конвертованій). Здійснюючи емісію ощадних сертифікатів в іноземній валюті, банки повинні враховувати чинне валютне законодавство, зокрема обмеження на обіг та використання іноземної валюти на території України. З метою захисту коштів вкладників від інфляції окремі банки випускали ощадні сертифікати з валютним застереженням. Суть таких ощадних сертифікатів полягає в прийнятті на себе банком валютних ризиків, для зниження яких банки повинні застосовувати різні методи хеджування ризиків.

Рис. 4.1. Класифікація видів ощадних сертифікатів

За характером розпорядження розрізняють ощадні сертифікати іменні та на пред’явника. Іменні ощадні сертифікати за українським законодавством в обіг не потрапляють і не продаються іншим особам (не підлягають відчуженню). Існування такого обмеження значно зменшує привабливість іменних ощадних (депозитних) сертифікатів.