Залучення банками коштів шляхом емісії власних боргових зобов’язань

У структурі пасивів західних банків кошти, залучені шляхом емісії облігацій, посідають помітне місце. В Україні банківські облігації до останнього часу не набули відповідного розвитку. Пожвавлення на ринку облігацій відбулося у 2001 р. Обсяг емісій корпоративних облігацій у 2001 р. на 26,7 млн грн. перевищив суму всіх емісій, зареєстрованих протягом 1996—2000 рр. ДКЦПФР з початку 2001 р. зареєструвала 35 випусків облігацій на суму 366,2 млн грн. Цьому сприяла, зокрема, відміна у 1999 р. включення до складу валових доходів емітента коштів, залучених шляхом емісії облігацій і векселів. Ідеться про відміну оподаткування податком на прибуток коштів, залучених шляхом випуску облігацій і векселів. Окрім того, з прийняттям у 2001 р. Закону України «Про обіг векселів в Україні» емісія банківських векселів стала практично неможливою. Окремі банки, зокрема банк «Південний», «Райффайзенбанк», банк «Аркада» (через дочірню структуру «Аркада-фонд»), почали активно використовувати облігації для залучення коштів. Банки також стали організовувати емісію облігацій під замовлення своїх VIP-клієнтів: це зробили, зокрема, банки «Форум» і Укрсиббанк.

Банки фактично не здійснювали чи не здійснюють операції з власними облігаціями, віддаючи перевагу залученню довгострокових коштів на безповоротній основі, тобто шляхом емісії акцій. Причинами такого становища, зокрема, є:

1) стан економіки країни. У багатьох банків і потенційних інвесторів останнім часом виникли фінансові труднощі. За таких умов розмістити облігації на прийнятних для банків умовах вельми важко;

2) нерозвиненість чи навіть відсутність вторинного ринку цінних паперів ускладнює або унеможливлює емісію облігацій;

3) неспроможність значної кількості банків довести регулятивний капітал до розмірів мінімальних вимог, установлених чинним законодавством;

4) кошти, залучені за допомогою емісії цінних паперів власного боргу, згідно з нормативними вимогами Національного банку України підлягають обов’язковому резервуванню;

5) банки мають чи мали можливість запозичити ресурси в більш простий, ніж емісія облігацій, спосіб, а саме — шляхом випуску ощадних сертифікатів, банківських векселів.

Банківський вексель, тобто вексель, за яким банк виступає платником (акцептантом) і має безумовні грошові зобов’язання перед векселедержателем сплатити визначену суму у визначений строк. Емісія банківських векселів переслідує кілька цілей, зокрема залучення додаткових грошових коштів, організацію безготівкових розрахунків між суб’єктами господарювання, кредитування клієнтів.

Банківський вексель може використовуватися для залучення вільних грошових коштів клієнтів. У такому разі він, на відміну від комерційного векселя, має депозитний характер, фактично виступає замінником банківського депозиту або ощадного сертифіката. Однак на відміну від депозиту та ощадного сертифіката банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб, причому новий векселедержатель може передавати його іншій особі шляхом індосаменту. Зауважимо, що ощадний сертифікат (крім іменного) також може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на ринку цінних паперів. Проте банківський вексель має інші переваги, про які йтиметься далі.Відносини між банком-емітентом векселя і вкладником-покупцем складаються так. Покупець звертається до банку і пропонує умови, за додержання яких він згодний придбати вексель. Якщо домовленість досягнуто, клієнт вносить у банк грошові кошти в обмін на виписаний вексель. Після отримання векселя покупець або очікує строку його погашення або за необхідності розраховується ним за власними зобов’язаннями. У разі розрахунків банківським векселем за товари, роботи та послуги між сторонами, як правило, існує попередня домовленість про це, «будуються» відповідні схеми обігу векселя через якнайбільшу кількість ланок. Це дає змогу банку-емітенту розпоряджатися запозиченими ресурсами триваліший строк. У противному разі векселедержатель змушений буде пред’явити вексель банку, тобто втрачається доцільність емісії векселів для запозичення грошових коштів.

Часто банківські векселі випускаються з метою кредитування клієнтів і/або здійснення розрахунків. Для одержання такого кредиту потенційний позичальник звертається до банку з проханням. Банк на основі наданих клієнтом документів визначає кредитоспроможність потенційного позичальника та вирішує питання про доцільність надання кредиту. Якщо рішення позитивне, між сторонами укладається угода, в якій визначаються всі умови кредитування. Для гарантування виконання своїх зобов’язань позичальник надає банку забезпечення, яке оформляється відповідним договором між сторонами. Особливостями такого кредитування є те, що угодою передбачається емісія банківських векселів і що позичальник отримує не грошові кошти, а вексель, за яким банк виступає платником, а також те, що кредит повинен бути погашений позичальником до строку пред’явлення векселя до платежу. Такий підхід дає можливість клієнтові одержувати кредит на більш пільгових умовах.