Види банківського капіталу та їх характеристика

На характеристику банківського капіталу суттєво впливає фінансовий стан банків України. За результатами 1999 р. 52 банки (25,6 % від загальної кількості вітчизняних банків) було віднесено НБУ до категорії проблемних. Із них 12 банків перебували у режимі фінансового оздоровлення (протягом 1999 р. у цей режим переведено дев’ять банків), у трьох банків було відкликано ліцензії на здійснення всіх банківських операцій, 37 банків перебували у стадії ліквідації. Станом на 1.01.2001 р. до категорії проблемних було віднесено вже 63 банки (32,3 % від загальної кількості банків України). Із них 20 банків перебувало в режимі фінансового оздоровлення та особливого нагляду, один знаходився у режимі санації, у двох призначено тимчасову адміністрацію, два банки перебували у стадії реорганізації, 38 — у стадії ліквідації. На 1.01.2002 р. у стадії ліквідації перебувало 35 банків (18,5 % від загальної кількості), з них: 17 ліквідувалося за рішенням НБУ, 15 — за рішенням господарських судів, 3 — за рішенням зборів акціонерів. Упродовж 2001 р. з Державного реєстру банків України вилучено дев’ять банків, а зареєстровано три банки. Отже, кількість проблемних банків не зменшується, сьогодні до них віднесено майже кожен третій в країні. Тому нагальною задачею постає оздоровлення банківського сектору.

Характеризуючи структуру пасивів вітчизняних банків (за остаточним терміном погашення), зазначимо, що в ній у 1999 р. переважали короткострокові зобов’язання (до одного місяця) — 68,4 %; середньострокові зобов’язання (від місяця до року) становили 17,9 %, довгострокові (понад рік) — 13,7 %. У 2000 р. переважали короткострокові (до 7 днів) зобов’язання — 73,7 % (інші короткострокові зобов’язання — до одного місяця — становили 4,8 %), середньострокові — 12,9 %; довгострокові — 8,6 %.

Варто зауважити, що в структурі активів банківської системи короткострокові вкладення у 1999 р. становили 49,9 %, у 2000 р. короткострокові вкладення (до 7 днів) — лише 53,2 %, інші короткострокові вкладення (до одного місяця) — 4,4 %, середньострокові — 23,7 %, довгострокові — 18,7 %. Отже, простежується невідповідність між строками повернення активів і зобов’язань, що негативно впливає на поточну ліквідність або на рівень прибутковості активів банків.

Підсумовуючи викладене, наголосимо, що формування банківського капіталу відбувалось і відбувається у складних умовах реформування економіки держави. Соціально-економічна нестабільність країни протягом тривалого періоду, недосконалість правових та організаційних умов функціонування банківської системи негативно позначилися на фінансовій стійкості банків, їх фінансових результатах і капіталізації. Банківський капітал являє собою складну структуру, основу якої становить власний банківський капітал. Однак переважна частка припадає на залучений та позичений банківський капітал. І хоча власний банківський капітал і зобов’язання банку взаємопов’язані та взаємообумовлені, кожний з них має свою специфіку, ігнорування якої справляє негативний вплив на банківську діяльність в цілому і на функціонування банківського капіталу зокрема.

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Урядовий кур’єр. — 2001. — 17 січня. — С. 5—13.

2.Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV // Там само. — 1999. — 15 вересня. — С. 5—12.3.Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд»» від 20 квітня 2000 р. № 1694-ІІІ // Там само. — 2000. — 18 травня. — С. 8.

4.Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення банківського законодавства» від 4 жовтня 2001 р. № 2747-ІІІ // Там само. — 2001. — 31 жовтня. — С. 2.

5.Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Галицькі контракти. — 1996. — № 42. — С. 40—50.

6.Закон України «Про державну таємницю» від 10 вересня 1999 р. № 1079-ХІV // Урядовий кур’єр. — 1999. — 24 листопада. — С. 1—11.

7.Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ // Там само. — 2001. — 25 квітня. — С. 1—13.

8.Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (далі — ВВРУ). — 1998. — № 16. — Ст. 68.