Види банківського капіталу та їх характеристика
Слід зазначити, що формування банківською системою України власного капіталу здійснюється на тлі поступового знецінення національної грошової одиниці, що суттєво ускладнює цей процес. Так, під час фінансової кризи 1998 р. українські банки втратили близько третини капіталу. Девальвація гривні впродовж 1998—1999 рр. зменшила реальний капітал банківської системи майже наполовину.
Банківська система України характеризується високим рівнем концентрації капіталу у невеликій кількості банків (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
ПИТОМА ВАГА ПАСИВІВ, ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ГРУП БАНКІВ У ЗАГАЛЬНІЙ ЇХ СУМІ
З даних таблиці видно, що на початок 2002 р. найбільші банки володіли 49,7 % пасивів усіх діючих банків, 53,1 % сумарних зобов’язань і 32,7 % балансового власного капіталу. Протягом аналізованого періоду тенденція до зростання питомої ваги зазначених показників у найбільших і великих банків зберігається. Винятковим є 2001 р., коли відбулося зменшення частки найбільших і великих банків у сумарних пасивах, власному капіталі і зобов’язаннях унаслідок зміни кількості банків у тій чи іншій групі, а також у зв’язку з вилученням упродовж 2001 р. з Державного реєстру банків України дев’ятьох банків, зокрема АК АПБ «Україна».
Стабілізація та подальший розвиток банківської системи перебувають у тісному взаємозв’язку з поступовим нарощуванням банківського капіталу. Воно може відбуватися не лише за рахунок власних джерел, а й у результаті реорганізації банків шляхом їх злиття чи приєднання, створення банківських об’єднань і входження банків до складу промислово-фінансових груп. Такі інтеграційні тенденції є актуальними з огляду на зниження за рахунок цього системного ризику. З різних причин в Україні об’єднання банків не знайшли відповідного розвитку. У багатьох країнах уже давно зарекомендували себе дієвою формою промислово-фінансові групи, які поєднують банківський і промисловий капітал. Так, у Росії в їх складі діє понад півтори тисячі суб’єктів господарювання. Причинами відставання України у цьому питанні є неповнота і недосконалість правової бази, пасивна позиція банків і підприємств. Останні повинні обґрунтовано переконувати банки в ефективності своїх проектів і програм, вигідності вкладення банківського капіталу в їх реалізацію.
Зазначимо, що в Україні банків, спроможних видавати та/або інвестувати більш-менш значні кредити чи кошти в національну економіку, — одиниці, а консорціумне розміщення банками ресурсів практично не розвивається.
Потужність вітчизняного банківського сектору характеризується, зокрема, групуванням банків за розміром сплаченого статутного капіталу (табл. 1.5).
Як видно з наведених у таблиці даних, кількість діючих банків зменшилася за аналізований період на 23 одиниці, або на 13 %. Водночас розмір сплаченого статутного капіталу збільшився з 2107 млн грн. у 1998 р. до 3915 млн грн. у квітні 2001 р., тобто на 85,8 %. У розрахунку на один діючий банк обсяг сплаченого статутного капіталу збільшився до 25,3 млн грн., або більш як у 2 рази. Попри таке зростання розмір сплаченого статутного капіталу на один діючий банк негативно характеризує потужність вітчизняних банків, що пояснюється непорівнянністю за цим показником українських банків і банків економічно розвинутих країн. Групування банків за розміром сплаченого статутного капіталу також виявляє доволі нерівномірний їх розподіл. Кількість банків зі сплаченим статутним капіталом від 0 до 5 млн євро порівняно з 1998 р. зменшилася з 154 до 109, а з розміром понад 5 млн євро — збільшилася з 24 до 46. Незважаючи на позитивні тенденції останніх років, банківська система України характеризується низьким рівнем концентрації банківського капіталу.
Таблиця 1.5
ГРУПУВАННЯ БАНКІВ ЗА РОЗМІРОМ СПЛАЧЕНОГО СТАТУТНОГО КАПІТАЛУЗростання рівня концентрації та централізації банківського капіталу — це, безперечно, позитивний процес, який супроводжується якісними змінами ролі банків. Вони повинні активніше сприяти розвиткові реальної економіки країни, відійшовши від спекулятивних операцій з іноземною валютою, державними цінними паперами тощо. Слід ураховувати, що багато банків були створені великими виробниками й досі тісно взаємозв’язані з ними. Це суттєво ускладнює конкуренцію між банками у залученні нових клієнтів, оскільки більшість з них мають свої банки. З іншого боку, такі банки вимушені кредитувати своїх засновників на вельми пільгових умовах і/або надавати на таких засадах банківські послуги. Це збільшує і банківські ризики. Відомо чимало прикладів, коли втрата засновниками (особливо великими) платоспроможності була основною причиною ліквідації банків.