Проблеми експансії іноземного банківського капіталу в Україну

Світова організація торгівлі при розгляді питання вступу України висунула ряд вимог, серед яких дозвіл іноземним банкам відкривати в Україні свої філії. Це цілком логічний крок з боку СОТ, оскільки з вступом України до цієї організації, в нашу країну прийдуть великі транснаціональні корпорації, які мають свої обслуговуючі банки, українські банки, в свою чергу, не зможуть в достатньому обсязі забезпечити діяльність таким ТНК.

Банки, які створюються на іноземному ринку, ставлять собі за мету направляти на цей ринок експорт материнської країни. У цій ситуації вони можуть не бути зацікавленими у реалізації цілей, що суперечать їх основній місії. Тому вони не будуть фінансувати конкурентноздатної промисловості, ні також капіталомістких інвестицій, необхідних для вітчизняної промисловості.

Для суверенності і економічної стабільності країни загрозливою може виявитися ситуація, коли найважливіші фінансові рішення, а також рішення щодо кредитів та інвестицій будуть прийматися іноземними центрами. Вітчизняні банки є бар’єром, який затримує відтік фінансових засобів у випадку втрати Україною її емісійного рейтингу, або у випадку світових заворушень у банківському секторі. Іноземний капітал може евакуюватися з країни протягом 24 годин. Тоді залишаються лише “свої” банки.

Основну частину проблем нашої банківської системи, у разі відкриття кордонів для філій іноземних банків, необхідно буде вирішити самим банкам, тому що саме вони відіграють найважливішу роль у процесі формування нової моделі української банківської справи. Які конкретні завдання повинні бути виконані банками для покращення ефективності функціонування усієї банківської системи, а також зміцнення її стабільності, яка у великій мірі залежить від чіткості роботи самих банків? Список цих завдань на сьогоднішній день, тобто у перспективі членства в Європейському Союзі та Світовій організації торгівлі, до яких ми прагнемо, є дуже довгий, однак найважливіші завдання – це:

1.забезпечення ліквідності української банківської системи;

2.збільшення власних фондів банків, низький рівень яких свідчить про їх слабкість, визначаючи одночасно їх дуже невигідну стартову позицію у змаганнях з сильними та динамічними західними банками;

3.розширення консолідаційних процесів;

4.підвищення безпеки банків та їх конкурентноздатності;

5.зменшення частки поганих кредитів;6.впровадження в дію системи інформації про несолідних боржників;

7.вдосконалення діючих банківських процедур;

8.розробка довготермінової стратегії розвитку та маркетингової стратегії;

9.розвиток та збагачення форм та якості представлених послуг;

10.розширення банківської мережі;

11.зниження коштів роботи банків;

12.покращення інформаційної технології банків;

13.обмін знаннями у сфері банківської справи шляхом створення стратегічних союзів та двоїстих угод.

У порівнянні з західними країнами неблагополучний стан української банківської системи залежить від кількох факторів:

• Мережа банківських установ в Україні, що припадає на одного мешканця в порівнянні з країнами ЄС є у кілька разів нижчою.

• Відсутня значна концентрація банківської діяльності (переважає велика кількість банків середньої величини).