Проблеми експансії іноземного банківського капіталу в Україну

• процес пристосування банківської системи до вимог Європейського Союзу настає після 1998 р., коли фактично і повністю відкрито ринок фінансових послуг.

У 1995 р. розмір балансових сум у банках з перевагою іноземного капіталу збільшився на 2800,3 млн. злотих, тобто на 80 %, тоді як у банках з польським капіталом лише на 35,6 %. Характерною рисою цих банків є значно вища, у порівнянні з польськими банками, частка кредитів в структурі активів – 38,9 %, польські банки – 25 %. Зате частка цінних паперів в іноземних банках складає 21,1 %, а в польських банках – 32,3 %. Ці дані свідчать про те, що власне іноземні банки не мають труднощів з залученням хороших клієнтів. У структурі пасивів значно більшу частку в іноземних банках становлять власні фонди – 16,5 % (польські банки – 8,4 %). Динаміка власних фондів брутто у банках з перевагою іноземного капіталу складала 230 %, а в польських банках – 127,7 %. Вартість власних фондів брутто у банках з перевагою іноземного капіталу становить 965,9 млн. злотих, а з перевагою польського капіталу – 10954,8 млн. злотих.

Прибутковість іноземних банків була значно вищою, ніж у польських банках і становила брутто – 27 %, нетто – 15,9 %, а в польських банках – 19 % і 11,1 %.

Одночасно банки з іноземним капіталом розмістили у 1995 р. в іноземних банках 490 млн. злотих, а отримали від цих банків 246,4 млн. злотих. Це може означати, що іноземні банки прагнуть безпечно розміщати свої засоби і будуть частіше переміщати капітал з Польщі за кордон, ніж збільшувати фінансові засоби на потреби польської економіки.Вже в 1990 році закордонний капітал почав інвестуватися в польську банківську систему, щоб протягом кількох років зайняти в ній домінуючу позицію.

Таблиця 1

Закордонний капітал в польській банківській системі

З таблиці 1 слідує, що пік експансії закордонного капіталу відбувався в 1999-2000 роках. Тоді було відкрито 16 банків з перевагою закордонного капіталу, а загальна частка установ з перевагою цього капіталу в активах польської банківської системи виросла більш ніж на 50 процентних пунктів. У наступних роках процеси інтернаціоналізації відбувалися значно повільніше. У вересні 2003 року закордонний капітал контролював 45 з 57 комерційних банків, а доля активів, накопичених ними в активах банківської системи, оформилася на рівні 67 відсотків. Треба підкреслити, що цей показник дуже високий. Серед країн, що належать до європейської спільноти, тільки Люксембург відзначається вищою (майже 100-відсотковою) долею активів, нагромаджених філіями і відділами закордонних банків в активах вітчизняної банківської системи.

Процес проникнення іноземного капіталу у польську банківську систему полегшується існуванням великих можливостей для здійснення діяльності іноземними банками у Польщі. У конкурентній боротьбі вони зможуть використовувати:

• низький рівень забезпеченості капіталом польських банків,

• “ніші”, що виникають а результаті слабкого наступального характеру польських банків,

• більш низькі кошти, більш сучасні продукти, краще знання світової економіки.

На сьогодні всі українські банки мають сумарний капітал у розмірі одного мільярда 430 млн. дол. По суті, це капітали двох польських банків. А десять польських банків — один німецький. Три німецькі — один американський. Про яку конкуренцію можна говорити на Україні, повторення польського досвіду більш ніж вірогідне, воно неминуче.

З іншого боку, може відбутися переформування наших банків у дочірні банки іноземних банків, що призведе до: відтоку прибутків до материнських банків, зменшення надходжень з податків (перенесення більш прибуткових операцій за кордон), а також призупинення кредитів для тих галузей народного господарства, які представляють конкуренцію для акціонерів материнського банку.

Вищенаведені сумніви є особливо актуальними в даний момент. Тому виникає запитання, чи впровадити певні обмеження часток іноземних банків у вітчизняній банківській системі, як це відбулося в Іспанії і Швеції, чи відмовитися від втручання. Усі обмеження можуть мати лише перехідний характер та сенс тоді, коли одночасно відбувається істотна перебудова банківської системи.