Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

З метою мінімізації загального ризику інвестування банки здійснюють попереднє формування портфеля інвестиційних пропозицій, основними принципами якого виступають:

- оптимальне розподілення ресурсів за типами цінних паперів (акції, облігації, векселі тощо), які слід рангувати за ступенем доходності й ризику (рис. 2.1.1);

- врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня;

- оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабельності кон’юнктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля;

- формування портфеля з урахуванням конкретного стану макро- та мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статистичних характеристик ринку, коливань процентних ставок тощо).

Рис. 2.1.1. Шкала відповідності доходу і ризику банківського інвестування

Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів – спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний доход при забезпеченні прийнятного рівня ризику.[11,178-179]Комерційні банки на сьогодні не поспішають розвивати відносини з малими підприємствами через підвищений ризик неповернення кредитів. Вони видають підприємствам лише короткострокові кредити, а останні не можна вважати джерелом кредитування розвитку малого бізнесу. Також необхідно зазначити, що мікрокредитування не вигідне для вітчизняних банків через незначну віддачу у вигляді процентів, яка є порівняно низькою при збереженні високого ризику неповернення коштів (останні зазвичай отримані за кордоном в кредит під менші відсотки). Паперова робота з оформлення мікро кредитів та заробітна плата можуть навіть не компенсуватися отриманими процентами.

За обставин, що склалися, а саме визнання важливої ролі комерційних банків в інвестуванні виробництва (оскільки єдиними, хто має у розпорядженні порівняно великі фінансові ресурси в Україні є саме комерційні банки) необхідно визначити взаємозв’язок грошово-кредитної політики та фінансової політики в контексті ефективності державного регулювання інвестиційних процесів.

Провідником грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк України. Головним завданням більшості центральних банків є розвиток та підтримання ефективної фінансової системи в країні, а стратегічною метою монетарної політики – забезпечення стабільності грошової одиниці. Крім того, за допомогою інструментів грошово-кредитної політики НБУ має сприяти пожвавленню інвестиційного процесу в Україні. Так, основною метою грошово-кредитної політики в 2004 р. є підтримка стабільності гривні як монетарної передумови поступового переходу від екстенсивного економічного зростання до розвитку на інноваційно-інвестиційній основі та досягнення довгострокових соціальних, структурних й інституційних цілей.[3,75]

2.2.ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Комерційні банки з ціллю диверсифікації активних операцій, розширення джерел отримання додаткових доходів і підтримання ліквідності балансу здійснюють інвестиційні операції з цінними паперами. Відповідно до нормативних документів будь-яка купівля та перепродаж цінних паперів від свого іменні, з свій рахунок і за власною ініціативою являється інвестиційною операцією. В банківській справі під інвестиціями за звичай розуміють вкладення в цінні папери підприємств – державних та приватних на відносно тривалий період часу. Інвестиційні операції комерційні банки здійснюють за рахунок:

- власних ресурсів;

- залучених та привілейованих засобів.

Банки, купуючи ті чи інші види цінних паперів, повинні враховувати такі фактори як:

- рівень ризику;