Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

-факторинг – купівля банком грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за визначену винагороду;

-венчурні операції, пов’язані з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок, що характеризуються високим ступенем ризику капіталовкладень за перспектив отримання значного прибутку;

-валютний обмін;

-облік векселів – купівля їх до закінчення терміну обігу;

-відповідальне збереження цінностей;

-організація чекового обігу;

-фінансове забезпечення виробництва у формі лізингових угод (довгострокова оренда устаткування тощо);

-забезпечення платежів за допомогою системи кредитних і дебетних карток та забезпечення цілодобового доступу до депозитних рахунків за допомогою системи касових і банківських автоматів;

-відстеження кредитної, інвестиційної й емісійної передісторії суб’єктів ринку, захист ринку від можливих зловживань, зниження ризику інвестицій тощо.

Основна функція банку – це посередництво при перерозподілі вільних грошових ресурсів, тобто залучення коштів від тих, хто ними тимчасово не користується і передача тим, хто їх потребує.[10,10]

1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ

Під банківськими інвестиціями розуміють, як правило, вкладання коштів у цінні папери з терміном погашення понад один рік, що переслідують ціль одержання прибутку. Проте в сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючи низьку ліквідність більшості об’єктів інвестиційних вкладень, до банківських інвестицій також відносять вклади у цінні папери з терміном обігу до 1-го року.

Банківські інвестиції класифікуються за такими ознаками та поділяються на такі види:

І. За складом:

- прямі, вкладання у статутний капітал, через паї та частки;

- портфельні, придбання цінних паперів;

ІІ. За терміном:

- короткострокові інвестиції – це звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо);

- середньострокові;

- довгострокові – вкладення капіталу на період понад один рік (цей критерій застосовують у практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації);

ІІІ. За видами цінних паперів: