Центральний банк та його роль у національній економіці

Монетарна політика, змінюючи пропозицію грошей і процентні ставки, впливає на обмінний курс, а відтак і на основні макроекономічні змінні. Наприклад, збільшення пропозиції грошей та відповід¬не зниження процентних ставок зменшують попит на національну валюту з боку нерезидентів. У результаті курс національної валюти знижуватиметься. Це сприятиме зростанню експорту та зменшенню імпорту, що збільшуватиме чистий експорт і обсяг національного виробництва.

Результативність монетарної політики Обмежується чинниками, що властиві сукупній пропозиції. Використовуючи криву сукупної пропозиції, можна виявити, як зміни сукупних видатків, викликані монетарною політикою, розподіляються між змінами у реальному обсязі виробництва та змінами рівня цін.

Однак якщо економіка досягла рівня повної зайнятості або пере¬вищила його, то збільшення сукупного попиту майже не вплине на обсяг національного виробництва та зайнятість, але істотно підвищить рівень цін. Викладені міркування стосую¬ться впливів монетарної політики на національну економіку у корот¬костроковому періоді. У довгостроковому ж періоді, як вважають біль¬шість економістів, зміни пропози¬ції грошей переважно підвищують рівень цін і не впливають на реаль¬ний обсяг виробництва, що назива¬ють нейтральністю грошей.

Більшість економістів уважає, що добре продумати ефективність мана монетарна політика володіє потужним монетарної стабілізаційним потенціалом, який дає змогу політики подолати збурення в національній економіці, викликані різними зовнішніми і внутрішніми чинниками. Результативність монетарної політики грунтується на тому, що у короткостроковому періоді зміни в грошовому секторі економіки справляють вплив на її фізичний сектор. Монетарна по¬літика є досить гнучкою - її можна швидко змінювати. Наприклад, центральний банк може щоденно купувати або продавати державні цінні папери, впливаючи на поточні й проміжні, а відтак і на основ¬ні макроекономічні змінні.

Як свідчить економічна історія багатьох країн, ефективність мо¬нетарної політики значною мірою залежить від незалежності цент¬рального банку від виконавчої влади, а також від довір'я економічних суб'єктів до його політики. У різних державах центральний банк по¬сідає різне місце у системі влади: в одних він є підрозділом виконав¬чої влади, а в інших - значною мірою не залежним від її інших гілок. Наприклад, у США керівництво ФРС призначається Прези¬дентом на 14-річний термін, і керівництво ФРС не можна відправи¬ти у відставку, коли Президент не задоволений його рішенням.

Багато економістів досліджували проблему впливу незалежності центрального банку на ефективність монетарної політики. Вони об¬числювали індекс незалежності центрального банку, який грунтуєть¬ся на таких показниках, як тривалість повноважень його керівницт¬ва, можливості впливу виконавчої влади на правління центрального банку, частота контактів між урядом і центральним банком, межі участі центрального банку у справі кредитування державного секто¬ра, способи розв'язання проблем дефіциту державного бюджету, та інших офіційних характеристиках банку, що зафіксовані у його ста¬туті. Відтак науковці дійшли висновку про наявність залежності між ступенем свободи дій центрального банку і темпом зростання за¬гального рівня цін. Висновок цих досліджень такий: що вищий сту¬пінь незалежності центрального банку, то нижчі темпи інфляції "в країні. У країнах з перехідною економікою також простежується по¬дібна закономірність.Монетарна політика добре працює, якщо немає порушень у її передавальному механізмові, які можуть знижувати або навіть зво¬дити нанівець зусилля її творців. Наприклад, відсутність реакції су¬купних видатків на зміну ставки процента розриває зв'язок між коливанням пропозиції грошей та обсягом національного виробни¬цтва. Ці збої особливо помітні у країнах з перехідною економікою. У таких країнах інвестори більше реагують на загальний стан макро-економічного середовища, ніж на зміну процентних ставок.

Та й у країнах з розвинутою ринковою економікою проведення монетарної політики стикається з низкою ускладнень. По-перше, зро¬стання рівня відкритості національної економіки означає, що про¬центна ставка у країні дедалі більше визначається світовою процен¬тною ставкою. Банківництво і фінанси стають глобальною галуззю. Приплив капіталу до країни чи відплив капіталу з неї можуть підірвати її монетарну політику.

По-друге, енергійна політика "дорогих грошей" може зменшити резерви комерційних банків до рівня, за якого банки змушені ско¬ротити обсяги кредитів до небезпечного для економіки. Це створює серйозні труднощі для проведення монетарної політики у фазі спа¬ду. З іншого боку, політика "дешевих грошей" може збільшити над¬лишкові резерви комерційних банків. До того ж така політика не га¬рантує, що комерційні банки збільшать позики і пропозиція грошей у національній економіці зросте. Населення та ділові підприємства можуть розладнати плани центрального банку, якщо не братимуть надлишкові резерви у позику.