Наш космічний дім - Земля

Насправді ж ситуація не така безвихідна. «Обсяг кожного з невідновлюваних природних ресурсів Землі,- писав академік 6. К. Федоров,- неминуче обмежений і в міру використання скорочується. Також скорочується можливість для використання частки природних ресур¬сів, що відновлюються,- прісної води, кисню в атмосфе¬рі, лісу, риби в океані і т. п. Проте можливості задово¬лення потреб людини залежать не тільки від наявності та обсягу відповідного природного ресурсу, але й від способів виробництва. Слід враховувати співвідношення кількох одночасно триваючих процесів. Скорочення запа¬сів природних багатств - нафти, вугілля, лісу і т. д.- лише один з них. Другий - зростання ефективності ви¬користання ресурсів. Третій - систематичне розкриття в результаті науково-технічного прогресу принципово нових можливостей задоволення основних потреб людини»

Уже зараз значна частка електричної енергії вироб¬ляється на атомних електростанціях за рахунок викори¬стання ланцюгової реакції самочинного поділу важких елементів. При цьому запаси «ядерного пального» практично необмежені, оскільки створено реактори, в проце¬сі роботи яких відтворюється нове ядерне паливо.На підході й принципово новий тип енергетичних установок - керовані термоядерні реактори. Вони здатні в доступному для огляду майбутньому повністю забез¬печити потреби людства в енергії. Тим більше, що пали¬вом для них може бути звичайна морська вода.

Перспективне і ще одне джерело енергії - Сонце. Мо¬жливо, вже в цьому сторіччі будуть створені космічні орбітальні сонячні електростанції, що перетворюють енергію сонячного випромінювання на електричну. А во¬на по високочастотних або лазерних каналах переда¬ватиметься на Землю. До речі, такий спосіб пов'язаний з мінімальними змінами в навколишньому середовищі.

Вже зараз майже половина продукції текстильної промисловості виробляється з синтетичних матеріалів. Із синтетики виготовляються й більшість деталей машин і механізмів. Створюються синтетичні матеріали з на¬перед заданими властивостями. Але це тільки початок. З часом людина навчиться виробляти буквально «все з усього». А це означає, що одна й та сама порція речо¬вини у різних формах багаторазово служитиме людям. Так буде, очевидно, розв'язано проблему сировини.

Що ж стосується забезпечення людства їжею, то з часом людина оволодіє механізмом фотосинтезу і на¬вчиться виробляти харчові речовини поза зеленим лист¬ком рослин, тобто обходитися без сільськогосподарського виробництва. Це не тільки вивільнить колосальні площі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, а й зробить виробництво їжі не залежним від кліматичних умов. Можна успішно боротися і з забрудненням навколиш¬нього середовища - удосконаленням промислових під¬приємств, створенням безвідходного виробництва з замк¬нутими екологічними циклами.

Набагато важчою проблемою є підтримання тієї при¬родної рівноваги, що склалася між різними природними процесами за багато мільйонів років еволюції Землі. Але це не означає, що завдання полягає в тому, щоб зберегти саме той стан речей, який існує у природі на даний момент. Таке уявлення не тільки дуже спрощене, а й у корені неправильне.

Проблема вимагає діалектичного підходу. Необхідно зберігати не рівновагу взагалі, а рівновагу, що відпо¬відає сучасному рівню розвитку людства і тим завдан¬ням, які перед ним стоять у дану епоху. Йдеться, таким чином, про створення єдиної саморегулювальної системи «людина - виробництво - природа», системи з такими зворотними зв'язками і можливостями керування, які давали б змогу здійснювати оптимальну взаємодію між людським суспільством і природою. В нашій країні роз¬в'язання цього завдання набуло надзвичайно важливого державного значення.

Однак щоб забезпечити оптимальну взаємодію люди¬ни й природи в масштабі всієї нашої планети, потрібні спільні зусилля багатьох країн.

Усе сказане свідчить про те, що при відповідних зу¬силлях і відповідній організації наука може знаходити реальний вихід з кризових ситуацій навіть глобального характеру. І тому немає ніяких підстав шукати в подіб¬них ситуаціях втіху за допомогою релігійних ілюзій.

Інша справа, що практичне здійснення потрібних заходів може наштовхуватися на перешкоди соціального порядку, пов'язані з існуванням у сучасному світі капі¬талістичного табору, капіталістичної системи господар¬ства. Для подолання цих перешкод потрібний вищий рівень міжнародної співпраці, ніж той, який існує в су¬часному світі, а в перспективі - соціальна перебудова капіталістичного суспільства.

Крім того, треба мати на увазі, що нерідко в ранг глобальних кризових ситуацій невиправдано зводяться проблеми, виникнення яких зумовлено саме капіталі¬стичною системою господарювання.