Наш космічний дім - Земля
Завдяки постійному нахилу осі обертання Землі до площини її орбіти на нашій планеті існують різні клі¬матичні пояси і змінюються пори року. З добовим обер¬танням пов'язана і наявність у Землі досить сильного магнітного поля, що створює нездоланний бар'єр для заряджених частинок різних космічних випромінювань, які мають негативну біологічну дію.
Такими е ті основні фізичні умови, на тлі яких про¬ходив розвиток і становлення життя на Землі, формуван¬ня людини.
Боротьба за існування і природний добір спричини¬лися до того, що в структурі й будові живих організмів відбилися зовнішні умови. Інакше кажучи, між власти¬востями живих організмів й навколишнім середовищем
існує тісний взаємозв'язок. Зокрема, більшість особли¬востей людини і тварин визначені такими фізичними умовами космічного порядку, як сила тяжіння, швид¬кість добового обертання Землі, склад випромінювання Сонця тощо. Дія всіх цих факторів позначається на будові кістяка людини і тварин, дихального апарату й системи кровообігу, на будові органів чуття й цен¬тральної нервової системи.Так, наприклад, дія сили земного тяжіння зумовила оптимальні розміри живих істот, що населяють суходіл. У воді ж, де дія сили земного тяжіння певною мірою компенсується виштовхувальною силою, живуть і біль¬ші тварини. Наприклад, деякі екземпляри китів досяга¬ють у довжину близько 33 м і важать понад 1600 кН. На суші подібні чудовиська були б занадто неповороткими і навряд чи змогли б існувати.
Інший приклад: відомо, що в сонячному світлі най¬більша енергія припадає на випромінювання з довжиною хвилі 555 нм (жовто-зелена частина спектра). І відпо¬відно до цього око людини виявляється найчутливішим саме до жовто-зеленого кольору.
Космічні «обставини» визначили й «ритми» в життє¬діяльності живих організмів. Так, наприклад, життєвий цикл найпростішого одноклітинного організму - аме¬би - триває 24 год, тобто добу. З цього часу амеба 20 год росте, а 4 год припадає на підготовку клітини до поділу і на сам поділ.
Перелітні птахи здійснюють польоти в строго визна¬чені періоди року.
Можна також припускати, що й психіка людини, і її життєздатність якоюсь мірою склалися під впливом тих фізико-астрономічних умов, які існують на нашій пла¬неті.
Земля і збереження навколишнього середовища. Однією з основних причин, що породили релігійні уяв¬лення про світ, було безсилля наших предків перед природою. А в сучасну епоху одним з факторів, що сприяє відтворенню релігійних поглядів, є страх перед можли¬вими небезпеками і різного роду кризовими ситуаціями, які загрожують людству. Невіра у можливості людського суспільства, у можливості науки породжує у деяких людей, особливо у країнах капіталізму, ілюзорні надії на втручання неіснуючих надприродних сил, нібито здат¬них такі небезпеки відвернути.
Однією з проблем, яка постала перед сучасною люди¬ною, є екологічна проблема.
Природні ресурси нашої планети обмежені, а можли¬вості природного навколишнього середовища не безкраї. Тим часом практичні потреби людства швидко зроста¬ють, продуктивні сили бурхливо розвиваються, а отже, розширюються й масштаби використання земних ба¬гатств. У зв'язку з цим виникає ціла низка гострих проблем, які мають першорядне значення для всього людства: чи вистачить продовольчих ресурсів, щоб про¬годувати дедалі зростаючу кількість населення нашої планети? Чи зможе людство в умовах триваючого зростання продуктивних сил і чисельності населення успішно боротися із забрудненням і знищенням навко¬лишнього середовища? Чим замінити нафту, газ, вугіл¬ля, а також інші корисні копалини, запаси яких обме¬жені і рано чи пізно вичерпаються? Як запобігти можливим глобальним змінам клімату внаслідок виді¬лення в атмосферу промисловими підприємствами вели¬кої кількості теплоти й вуглекислого газу? Як, нарешті, задовольнити безперервно зростаючі енергетичні потреби людства?
Багато буржуазних учених - соціологи, екологи, фі¬лософи, економісти - мають досить песимістичну точку зору. Вони вбачають чи не єдиний вихід у тому, щоб взагалі припинити всякий розвиток земної цивілізації, зростання виробництва і споживання, запобігти подаль¬шому збільшенню населення.
Немає нічого дивного в тому, що такий крайній пе¬симізм засмучує деяких людей, штовхаючи їх у примар¬ний світ релігійних надій. Тим більше, що конкретні рекомендації з практичного здійснення згаданих вище заходів нерідко мають воістину страхітливий характер. Ось що пише, наприклад, в одній із своїх статей аме¬риканський еколог Дж. Харден: «Як же ми можемо допомогти тій чи іншій країні уникнути перенаселення? Очевидно, найгірше, що ми можемо зробити,- це посла¬ти туди продовольство... Атомні бомби зробили б кращу справу».