Чи існують «надцивілізації»
Якби галактики зближувалися, то замість червоного зміщення відбувалося б фіолетове — всув у бік жорст¬ких короткохвильових випромінювань. У цьому випадку густина випромінювання, а значить, і температура в кожному пункті Всесвіту виявилася б настільки вели¬кою, що можливість існування біологічного життя в та¬кому Всесвіті була б повністю виключеною. Отже, ми не випадково живемо саме у Всесвіті, що розширюється, і спостерігаємо саме червоне зміщення у спектрах га¬лактик.
Але справа не тільки в розбіганні галактик. Серед величезного розмаїття фізичних величин, які входять до структури основних фізичних теорій, особливе місце посідають так звані фундаментальні сталі. До них на¬лежать швидкість світла у вакуумі, заряд і маса елек¬трона, гравітаційна стала та деякі інші.
Зокрема, фундаментальні сталі тісно пов'язані з ві¬домими сучасній науці чотирма типами фізичних взає¬модій: ядерною, або сильною, електромагнітною, слаб¬кою і гравітаційною.Коли б фундаментальні константи мали інші числові значення, іншими були б і властивості, і структура Все¬світу. І в такому Всесвіті ряд умов, необхідних для утворення та існування живих структур, міг би вияви¬тися нездійсненим.
Таким чином, фундаментальні властивості Всесвіту органічно сплетені з фактом існування життя і людини. Саме цю обставину й відображає антропний принцип.
З усього сказаного випливає принципово важливий висновок: і життя як форма існування матерії, і його найвища стадія — людина — є природним породженням процесу еволюції Всесвіту. При цьому людину наділено вдатністю свідомо пізнавати і перетворювати навколиш¬ній світ. Уже сьогодні земне людство досягло настільки
високого рівня розвитку, має такі глибокі наукові знан¬ня, такі широкі технічні й технологічні можливості, що воно вийшло на рівень звершень не тільки глобальних, а й космічних масштабів.
Людина змінює течію річок, створює нові моря, ви¬водить на космічні орбіти штучні небесні тіла. Завдяки роботі збудованих людиною численних радіо- і теле¬станцій радіовипромінювання Землі у світовий простір зрівнялося за своєю інтенсивністю з радіовипромінюван¬ням спокійного Сонця, тобто перетворилося на явище космічного порядку. Відкриваються грандіозні реальні перспективи дальшого освоєння космосу.
Неважко бачити, що все це докорінно суперечить релігійним поглядам на місце людини і людства у сві¬тобудові. І це не просто логічна суперечність. Релігійна точка зору голослівна, її нічим не підтверджено. Навпа¬ки, висновки науки грунтуються на тривалому процесі вивчення навколишнього світу, їх справедливість під¬тверджується всією практичною діяльністю людини.
Методичні міркування. Сучасні теологи і філософи-ідеалісти намагаються тлумачити антропний принцип на користь релігійних уявлень про світ, зобразити спра¬ву так, що Всесвіт нібито спеціально призначений для появи й існування людини. Іншими словами, припускає¬ться, що Всесвіт створено надприродною силою з певною метою.
Подібної точки зору додержують і деякі зарубіжні фізики та астрофізики. Вони намагаються пов'язати виникнення нашого Всесвіту, що має певні властивості, з необхідністю появи в ньому «спостерігача». Для ви¬никнення Всесвіту потрібен «спостерігач», заявляють вони. Властивості Всесвіту такі, щоб забезпечити ство¬рення спостерігача. Наше становище у Всесвіті — при¬вілейоване.
У таких спробах немає нічого несподіваного. Теологи і релігійне мислячі вчені завжди прагнуть пристосувати
науку до релігії, обгрунтувати релігійні уявлення про світ за допомогою наукових даних. І особливо охоче використовуються для цього найбільш загальні поло¬ження науки, що мають світоглядний характер. Антроп¬ний принцип не був винятком. Однак усі спроби його релігійної інтерпретації не мають під собою абсолютно ніяких підстав. Використовується випробуваний при¬йом: перевернути все «з ніг на голову». З наукового положення про ге, що у Всесвіті, який мав би інші властивості, людина не змогла б з'явитися й існувати, робиться зовсім незаконний висновок, що Всесвіт має саме такі властивості, щоб у ньому могла з'явитися й існувати людина.
Чи не слід у зв'язку з цим відмовитися від антроп¬ного принципу? Цей висновок був би серйозною помил¬кою. Значення тих чи інших наукових положень зале¬жить не від ставлення до них представників релігії, а виключно від їхнього наукового змісту, тобто від того, наскільки правильно вони відображають реальний світ.