АСТРОНОМІЧНА НАУКА І ПЕРЕДБАЧЕННЯ. БОРОТЬБА ЗА НАУКОВИЙ СВІТОГЛЯД
Минає два сторіччя, настає XIX вік. Нова капіталі¬стична формація завойовує провідні позиції в суспіль¬стві, зростає й роль науки. Католицька церква не може ігнорувати цю обставину. І на І Ватіканському соборі у 1869—1870 pp. було проголошено тезу про можливість пізнання бога природним світлом розуму через пізнання сучасного світу. Але на той час це була ще не стільки спроба зблизити релігію з наукою, скільки відображен¬ня прагнення церкви нейтралізувати атеїстичне значен¬ня наукових відкриттів, запобігти їхньому впливу на уми людей. Тому настійливо повторювалося, що не слід покладати особливо великі надії на людський розум, і всіляко підкреслювалось, що наука не повинна вступа¬ти у суперечність з істинами віри, а лише сприяти їх обгрунтуванню.
XX сторіччя з його стрімким соціальним і науково-технічним прогресом знову істотно змінило обстановку в світі. Авторитет релігії почав падати, сфера її впливу неухильно зменшувалася. І це знову не могло не позна¬читися на діяльності церкви, зокрема на її ставленні до науки і наукового прогресу.
Успіхи природознавства в XX сторіччі змусили, на¬приклад, католицьку церкву зробити нові кроки по шляху «зближення» з наукою. Теоретичною основою су¬часного католицизму є томізм — учення християнського теолога XIII сторіччя Фоми Аквінського про гармонію між вірою і знанням. Виходячи з цього вчення, яке твер¬дить, що у релігії і в науки нібито спільне джерело — божественний розум, його сучасні прихильники нама¬гаються узгодити релігійну віру з науковими знаннями про світ.
«Сучасний фідеїзм зовсім не відкидає науки,— писав свого часу Феєрбах,— він відкидає тільки «надмірні претензії» науки, саме, претензію на об'єктивну істину».Католицька церква створила в країнах Західної Євро¬пи спеціальні астрономічні обсерваторії, обладнані від¬повідним устаткуванням. Учені ченці проводили багатогодинні спостереження, робили астрономічні відкриття. Серед них ми можемо зустріти імена відомих астрономів. У більшості своїх висловлювань ці католицькі вчені прагнули показати, начебто результати дослідження Всесвіту не тільки не підривають віри в бога, а, навпа¬ки, підтверджують правоту релігійних поглядів.
Проте надії керівників католицької церкви не справ¬дились. Досягнення природознавства за останні десяти¬річчя не тільки не привели до ідеї бога, а, навпаки, переконливо свідчили на користь матеріальної єдності світу. Всі спроби прямого витлумачення тих чи інших наукових результатів у релігійному дусі не витримували і не витримують скільки-небудь серйозної критики. Ця обставина, а також обстановка в світі, що змінилася, зму¬сили II Ватіканський собор, який відбувся в 1962 — 1965 pp., зробити ще один крок назустріч науці.
Було урочисто заявлено, що церква позитивно оцінює науковий прогрес і віднині не зазіхатиме на свободу наукового дослідження і самостійність науки.
У листопаді 1979 р. черговий глава римської католи¬цької церкви Іоанн Павло II уперше офіційно визнав, що великий італійський учений Галілео Галілей несправед¬ливо постраждав внаслідок переслідування з боку церк¬ви. Папа заявив, що інквізиція силою примусила Галілея відректися від учення Коперника.
Ця акція ще раз свідчить про те, що сучасна церква готова піти на будь-які словесні поступки, щоб створити видимість відсутності протиріч між релігією і наукою і підтвердити можливість їх «мирного співіснування».
Істинний смисл такої тактики цілком очевидний. Якщо сучасна релігія нічого не може протиставити нау¬ковим даним по суті, якщо вона не в силі боротися з наукою прямо й безпосередньо, то слід зобразити спра¬ву так, ніби наукова діяльність дана від бога і тому не тільки не суперечить релігії, а й з необхідністю має приводити до бога.
Що ж до обгрунтування релігійних уявлень за допо¬могою наукових даних, то, оскільки прямі «наукові до¬ведення» існування бога виявляються малопереконли-вими і без особливих труднощів спростовуються з науко¬вих позицій, католицькі теологи почали шукати інші шляхи й можливості.
Так, неотомісти були змушені якщо й не повністю відмовитися від тези, за якою природознавство повинно доводити існування бога, то принаймні значно її по¬м'якшити.
У модернізованому вигляді вона звучить приблизно так: необхідність віри в буття бога повинна виявлятися через осмислення прогалин у науковому пізнанні й зі¬ставлення різних наукових даних.