НАШ КОСМІЧНИЙ ДІМ — ЗЕМЛЯ
Однією з проблем, яка постала перед сучасною люди¬ною, є екологічна проблема.
Природні ресурси нашої планети обмежені, а можли¬вості природного навколишнього середовища не безкраї. Тим часом практичні потреби людства швидко зроста¬ють, продуктивні сили бурхливо розвиваються, а отже, розширюються й масштаби використання земних ба¬гатств. У зв'язку з цим виникає ціла низка гострих проблем, які мають першорядне значення для всього людства: чи вистачить продовольчих ресурсів, щоб про¬годувати дедалі зростаючу кількість населення нашої планети? Чи зможе людство в умовах триваючого зростання продуктивних сил і чисельності населення успішно боротися із забрудненням і знищенням навко¬лишнього середовища? Чим замінити нафту, газ, вугіл¬ля, а також інші корисні копалини, запаси яких обме¬жені і рано чи пізно вичерпаються? Як запобігти можливим глобальним змінам клімату внаслідок виді¬лення в атмосферу промисловими підприємствами вели¬кої кількості теплоти й вуглекислого газу? Як, нарешті, задовольнити безперервно зростаючі енергетичні потреби людства?Багато буржуазних учених — соціологи, екологи, фі¬лософи, економісти — мають досить песимістичну точку зору. Вони вбачають чи не єдиний вихід у тому, щоб взагалі припинити всякий розвиток земної цивілізації, зростання виробництва і споживання, запобігти подаль¬шому збільшенню населення.
Немає нічого дивного в тому, що такий крайній пе¬симізм засмучує деяких людей, штовхаючи їх у примар¬ний світ релігійних надій. Тим більше, що конкретні рекомендації з практичного здійснення згаданих вище заходів нерідко мають воістину страхітливий характер. Ось що пише, наприклад, в одній із своїх статей аме¬риканський еколог Дж. Харден: «Як же ми можемо допомогти тій чи іншій країні уникнути перенаселення? Очевидно, найгірше, що ми можемо зробити,— це посла¬ти туди продовольство... Атомні бомби зробили б кращу справу».
Насправді ж ситуація не така безвихідна. «Обсяг кожного з невідновлюваних природних ресурсів Землі,— писав академік 6. К. Федоров,— неминуче обмежений і в міру використання скорочується. Також скорочується можливість для використання частки природних ресур¬сів, що відновлюються,— прісної води, кисню в атмосфе¬рі, лісу, риби в океані і т. п. Проте можливості задово¬лення потреб людини залежать не тільки від наявності та обсягу відповідного природного ресурсу, але й від способів виробництва. Слід враховувати співвідношення кількох одночасно триваючих процесів. Скорочення запа¬сів природних багатств — нафти, вугілля, лісу і т. д.— лише один з них. Другий — зростання ефективності ви¬користання ресурсів. Третій — систематичне розкриття в результаті науково-технічного прогресу принципово нових можливостей задоволення основних потреб людини»
Уже зараз значна частка електричної енергії вироб¬ляється на атомних електростанціях за рахунок викори¬стання ланцюгової реакції самочинного поділу важких елементів. При цьому запаси «ядерного пального» практично необмежені, оскільки створено реактори, в проце¬сі роботи яких відтворюється нове ядерне паливо.
На підході й принципово новий тип енергетичних установок — керовані термоядерні реактори. Вони здатні в доступному для огляду майбутньому повністю забез¬печити потреби людства в енергії. Тим більше, що пали¬вом для них може бути звичайна морська вода.
Перспективне і ще одне джерело енергії — Сонце. Мо¬жливо, вже в цьому сторіччі будуть створені космічні орбітальні сонячні електростанції, що перетворюють енергію сонячного випромінювання на електричну. А во¬на по високочастотних або лазерних каналах переда¬ватиметься на Землю. До речі, такий спосіб пов'язаний з мінімальними змінами в навколишньому середовищі.
Вже зараз майже половина продукції текстильної промисловості виробляється з синтетичних матеріалів. Із синтетики виготовляються й більшість деталей машин і механізмів. Створюються синтетичні матеріали з на¬перед заданими властивостями. Але це тільки початок. З часом людина навчиться виробляти буквально «все з усього». А це означає, що одна й та сама порція речо¬вини у різних формах багаторазово служитиме людям. Так буде, очевидно, розв'язано проблему сировини.
Що ж стосується забезпечення людства їжею, то з часом людина оволодіє механізмом фотосинтезу і на¬вчиться виробляти харчові речовини поза зеленим лист¬ком рослин, тобто обходитися без сільськогосподарського виробництва. Це не тільки вивільнить колосальні площі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, а й зробить виробництво їжі не залежним від кліматичних умов. Можна успішно боротися і з забрудненням навколиш¬нього середовища — удосконаленням промислових під¬приємств, створенням безвідходного виробництва з замк¬нутими екологічними циклами.
Набагато важчою проблемою є підтримання тієї при¬родної рівноваги, що склалася між різними природними процесами за багато мільйонів років еволюції Землі. Але це не означає, що завдання полягає в тому, щоб зберегти саме той стан речей, який існує у природі на даний момент. Таке уявлення не тільки дуже спрощене, а й у корені неправильне.