Нові міста у Європі - тенденції 1980- 1990 років
Спільним для обох поселень є намагання відобразити засобами містобудування і архітектури просторові ознаки genius loci ( духу місця) даної території у загальнокультурному контексті її розвитку і показати переваги проживання у малому місті чи містечку. При цьому відносно Польщі (як і всіх постсоціалістичних країн) слушно зауважено, що поняття "дрібного міщанства" і "маломістечковості" потребують суспільної реабілітації, оскільки у культурі "пролетарського тоталітаризму" вони відносилися до негативних і у "постсоціалістичних країнах" так часто розглядаються донині (8).
Натомість у Великобританії було само собою зрозумілим, що дотримання традицій є в даному випадку необхідною умовою, це зафіксовано у спеціально складеному Будівельному кодексі міста Поундбері. У цьому документі сформульовано практичні заходи, які мають забезпечити дотримання архітектурної і містобудівної спадкоємності, права мешканців до співпраці з архітекторами, забезпечення просторової різноманітності (в рамках загальної концепції) та символічних значень будинків і споруд. Було чітко обумовлено просторовий масштаб і розміри забудови, а також вимогу застосовувати традиційні для даного регіону будівельні матеріали.
Л.Кріє і Л.О'Коннор, автори сформульованої у 1989- 1993-роках архітектурно-містобудівної концепції формування Поундбері спиралися на принцип самодостатності поселення, де окрім житла з необхідним комплексом об'єктів обслуговування і відпочинку, також передбачалося розміщення "приязних довкіллю" малих підприємств. Територіально нове поселення примикає до історичного міста Дорчестер і після завершення будівництва у 2005 р. має займати площу 160 га, у 2001 р. населення містечка досягло 5 тис. осіб.
Планувальна структура Поундбері складається з чотирьох житлових дільниць, в свою чергу поділених на квартали нерегулярної форми. Кожна житлова дільниця, яка може бути прирівняна до звичного нам мікрорайону, має свою головну вулицю і ринкову площу. Квартали складаються з ділянок різної величини, на яких розташовуються житлові будинки, об'єкти торгівлі, дитячі садки і школи, а також малі підприємства.
Архітектура житлових і громадських будівель наслідує традиційні регіональні форми (схилі дахи, мансарди, вікна з дрібними поділами), дуже дбайливо підібрані архітектурні деталі, кольорове вирішення фасадів витримане у пастельній гамі.
Третина території містечка зайнята зеленню, місцеві породи дерев (буки, горіхи, платани, ясені) висаджено на вулицях і майданах. Велику увагу звернуто на забезпечення тепло і звукоізоляції будинків, застосовано економні системи енергозабезпечення і водопостачання. Всі інженерні комунікації сховано під землею у спільних технологічних каналах включно з мережею кабельного телебачення.
Використовуючи досвід, набутий у Поундбері, авторський колектив під керівництвом Л.Кріє розпочав реалізацію подібного проекту у Бельгії - малого міста Геулебруг. Це не випадково, оскільки саме у Бельгії ще у 1960-х роках було утворено Рух охорони європейського міста і сьогодні ця організація діє у всіх країнах Західної Європи (9).
Ідея збереження і розвитку регіональних традицій у формуванні простору міського поселення була визначальною для професора Познаньської політехніки Є.Бушкевіча - автора опрацьованої у 1983- 1983 роках урбаністичної концепції містечка Зєльоне Взгужа. Вважається, що це єдине у Польщі міське поселення, "виросле з місцевих традицій" і сформоване у ХХ ст. згідно формальних канонів постмодернізму (10). Для потреб будівництва цього поселення було створено житловий кооператив при великому машинобудівному заводі у Познані, працівники якого і складають основну частку населення містечка.
Нове містечко розташоване у зоні агломерації Познані на 30 км північніше від міста-центру і на віддалі 2 км від малого міста Болехова, у Зєльоних Взгужах проживає 6 тис. мешканців. Планувальний каркас міста формують дві вулиці криволінійної кофігурації, на їх перетині розташована ринкова площа розміром 90 х 70 м. До цих вулиць примикають кваратали різної величини і конфігурації, забудовані житловими будинками висотою від 4-х до 2-х поверхів.Ринкова площа оточена 4-поверховими житловими будинками з різної форми мансардами на горищах і закладами торгівлі у перших поверхах, просторовою домінантою площі є ратуша з високою барокового силуету вежею. Що далі від ринкової площі то висота і щільність забудови меншає, периферійні квартали забудовані блокованими 2-поверховими будинками з земельними ділянками.
Будівництво Поундбері і Зєльоних Взгуж відбувалося у різних країнах у дещо інших соціально-економічних умовах, однак їх архітектурно-містобудівні концепції єднає спільна культурна спрямованість. Автори ставили своєю метою продемонструвати переваги малих традиційних європейських регіональних урбаністичних форм на противагу "глобальній архітектурі" постіндустріальної епохи.