Нові міста у Європі - тенденції 1980- 1990 років

Другою щодо числа зайнятих працівників групою (біля 1200 місць праці) є спеціалісти з хімії, біотехнології, фармацевтики і медицини.

Третій напрямок діяльності охоплює нафтохімію, енергетику, різні технічні галузі. Характерно, що цей напрямок представлений тільки малими фірмами, найбільша з яких має 80 робочих місць.

Успішна наукова і виробничо-іноваційна діяльність фірм і організацій, зосереджених у Софія- Антиполіс надала нової динаміки і суттєво прискорила розвиток південно-східного приморського регіону Франції. Вважається, що завдяки цьому науковому місту у департаменті Приморські Альпи було створено 30 тисяч нових місць праці, а життя 100 тис. мешканців департаменту таким чи іншим чином пов'язане з діяльністю наукового міста (6).

Процес формування наукових міст та їх агломерацій відбувається у постійній співпраці центральних державних органів, органів місцевого самоврядування і великого числа державних та приватних інвесторів. Держава разом з органами самоврядування в цілому визначають територіальні межі наукових міст та забезпечують створення транспортної інфраструктури і мережі освіти.

Загальною тенденцією у наукових містах є зростання попиту на невеликі земельні ділянки, що часто обумовлює поділ на частини колишніх великих виробничих територій та земель іншого призначення, освоєних ще на початку ХХ ст. Дуже високі вимоги ставляться до архітектурного образу виробничої та житлової забудови і облаштування довкілля. Архітектура забудови повинна в ідеалі творити образ ("імідж") фірми і підкреслювати її престиж, те ж стосується і довкілля, яке має забезпечувати умови для високої якості життя. Загалом в архітектурі західноєвропейських наукових міст на зламі ХХ і ХХІ ст. переважають форми "гай-тех" в поєднанні з постмодерністичними мотивами.

Архітектурний образ наукових міст є одним з засобів позитивного представлення даного міста чи регіону у конкуренції між ними, де основними поняттями є "підприємливість", "центральність", "відкритість", "високотехнологічність."

Наприклад, серед мешканців наукових міст Західної Європи у 1980-х роках стрімко зросла популярність гри в гольф. Поля для гольфу площею десятки гектарів стали обов'язковим елементом розпланування наукових міст, причому розташування фірми поряд з таким полем також належить до ознак престижу.

Як було сказано вище, у останній чверті ХХ ст. у Європі закладалися також міста, основною функцією яких мало стати забезпечення комфортних умов проживання і відпочинку їх мешканцям. Зрозуміло, що основна функція визначила критерії вибору місця і формування розпланування та забудови таких міст, їх деяку відмінність від передумов, необхідних для міських поселень групи "а".

Характерними прикладами нових міст групи "б" можна вважати містечка Паундбері в Англії і Зєльоне Взгужа у Польщі. Їх концептуальні проекти були опрацьовані у 1980-х роках на хвилі критики надмірної уніфікації і техніцизації форм архітектури внаслідок глобального технологічного розвитку. Теоретики архітектури і практики – архітектори відзначали безособовість і монотонність містобудівних утворень та будинків, створених навіть з застосуванням найбільш досконалих матеріалі і конструкцій, їх "незалежність" від місця будівництва і традицій цього місця.

У Польщі потреба будівництва нового міста була обумовлена перш за все загальною критикою "типових" житлових районів і мікрорайонів багатоповерхової забудови 1960- 1970-х років невисокої якості будівництва. Тут гостро відчувалася потреба зміни архітектурної форми масового житла разом з радикальним покращанням якості будівництва і облаштування території.

У Великобританії основним мотивом творення нового містечка була демонстрація можливості повернення, на тлі масової "високотехнологічної" архітектури, до англійської "руральної традиції" з різними типами ділянок для забудови, а також формування малих вуличок, майданчиків і внутрішніх двориків - складових "атрактивного урбаністичного краєвиду". Тут переважала ностальгія за "старим добрим містом", яке можна створити сьогодні з застосуванням стилізованих історичних містобудівних та архітектурних форм.Цікаво, що опікуном проекту є наслідний принц Чарльз, який виділив для будівництва містечка близько 200 га з власного земельного фонду. Територія міста складається з чотирьох кварталів, у кожному з них має проживати біля 2 тисяч мешканців. У кожному кварталі проектується школа, об'єкти торгівлі, обслуговування і відпочинку, передбачено також місця праці. Вважається, що відстань від місцевого (квартального) центру до житла можна подолати пішки за 5-10 хв. Між кварталами розплановано парки і сади, що формують місцевий краєвид (7).