Нові міста у Європі - тенденції 1980- 1990 років
Привабливість "коридору" для інвесторів пояснюється розвинутою мережею швидкісного транспорту (автостради, залізниця), що пов'язує територію з найбільшим у Великобританії міжнародним аеропортом Гітроу, а також близькістю Лондону - світової метрополії і Оксфорду - осередку університетської освіти і науки світового рівня. Не можна забувати також про красу краєвидів і високий рівень інженерного облаштування території "коридору М 4." Протягом 1980-х років зайнятість у зоні "коридору" зросла на 21 % і перевищила 25 тис. працівників (4).
Подібним чином формується "наукове місто" (Cite Scientifiquc) на південний захід від Парижа у зоні "другої корони" паризької агломерації. Це "місто" у просторовому відношенні також являє собою своєрідну агломерацію з міських і сільських поселень різної величини і різного ступеня урбанізації.
Переважаюча частина території довжиною 50 км і шириною 12 км зайнята сільськими поселеннями, старими містечками і новими містами, що почали формуватися тут у 1960-х роках. Загалом тут знаходиться понад 90 поселень, у яких проживає біля 1350 тис. мешканців, причому протягом 1980-х років населення зросло на 25%. Транспортна інфраструктура складається з густої мережі автошляхів, поєднаних з двома загальнодержавними автострадами (А 6, А 10), лінії швидкісної залізниці і міжнародного аеропорту Орлі. У 1983 р. з метою координації управління територією "наукового міста" утворено "Спілку наукового міста і технологічного парку Іль-де-Франс", яка складається з наукової ради, економічної ради і громадської адміністративної ради.
На території "наукового міста" концентрується найбільший французький потенціал у галузі вищої освіти, наукових досліджень і нових промислових технологій, діють два університети, Париж-Південь (ХІ) і Париж-Валь-де-Марна (ХІІ) і т.зв. Великі школи (Вища агропромислова школа, Політехнічна школа, Вища школа оптики, Вища школа торгівлі, Університетський інститут технології, Вища школа електротехніки), що готують інженерні кадри для промисловості. Ці вищі навчальні заклади активно сприяють розвиткові "наукового міста", щорічно до них вступають понад 20000 студентів.
У центральній зоні "наукового міста" мешкають працівники з вищою освітою і "буржуазія середнього класу", периферійні райони заселені працівниками з нижчими кваліфікаціями і достатком.
На території "наукового міста" діють великі міжнародні фірми, наприклад IBM, Hewlett-Packard, Apple, Compaq, однак більшість (понад 70%) складають малі підприємства, які потребують невеликих земельних ділянок площею до 700 кв.м для виробництва і 300 кв.м для адміністративних будинків (5).
Друге за значенням наукове місто Франції було закладене у 1972 р. на півдні країни у східній частині середземноморського узбережжя, місту надано назву Софія-Антиполіс. Спеціально створений для розвитку міста державний орган Міжнародний Парк Діяльності Вальбон- Софія-Антиполіс, підпорядкований Міжвідомчому комітету просторового господарювання, викупив 2300 га території для будівництва нового міста, у 1986 р. територія міста зросла до 4000 га.
Софія -Антиполіс вигідно розташована (віддаль біля 20 км) відносно міжнародного аеропорту і залізничного вокзалу міжнародних сполучень у Ніцці, автостради забезпечують швидке автомобільне сполучення з Парижем та іншими містами.
Планувальна структура нового міста створена шляхом поєднання сельбищної, виробничої і ландшафтно-рекреаційної функцій у єдине просторове ціле, забудовані території розмежовуються зеленими клинами. Загалом територія міста відзначається мальовничістю, сельбищна зона складається з невеликих житлових груп малоповерхових і середньоповерхових будинків з закладами обслуговування, розмежованих озелененими ділянками. У 1989 р. було заселено 1500 квартир (біля 5000 мешканців) і діяло біля 200 різноманітних об'єктів сфери обслуговування, а також призначених для громадської діяльності.
Нове місто має розвинуту мережу середньої освіти, навчання відбувається на кількох мовах з можливістю отримання французького, англійського чи міжнародного атестату зрілості.
Число постійно працюючих у Софія- Антіполіс у 1990 р. складало 9300 осіб, з них управлінців (менеджерів) 3,6 %, персонал з вищою освітою 38,4 % і працівники середньої і нижчої кваліфікації складали 58 %. На 2001 р. планувалося збільшити число працюючих до 25 тис. осіб, що було обумовлено динамічним стартом наукового міста.Серед зайнятих у 1990 р. найбільшу групу (біля 4500 робочих місць) складали спеціалісти в галузі інформаційних технологій, електроніки, телекомунікації, які працювали у великих міжнародних фірмах (IBM, Texas Instruments, Thomson, Digital Equipment) та численних малих підприємствах. Все це разом дозволяє вважати Софія- Антиполіс великим осередком європейського значення у згаданих галузях.