Дзвінниці Закарпаття
У 1988 р. в Галичині, а потім і в Закар¬патті почався рух за свободу релігії і легалі¬зацію Греко-католицької церкви. В листопаді 1988 р. греко-католикам повернено право на реєстрацію своїх громад. Вже 23 січня 1990р. у Львові був проведений Собор УГКЦ і нині вона має повноцінний духовний центр на Батьківщині. До 1990 р. на Закар¬патті зареєстровано 132 греко-католицькі громади, у 60-ти храмах служили греко-ка¬толицькі священики. У 1993р. в Ужгород¬ській кафедрі 3движення Чесного і Животворящого Хреста вперше прозвучала Служба Божа українською мовою.
В умовах незалежної України всі конфе¬сії отримали право вільного розвитку. На¬пружена ситуація зберігається у стосунках між православними і греко-католиками на Закарпатті. Точиться боротьба за храми, мо¬настирі, церковне майно. Сподіваємося, що ідея українського християнського екуменізму зніме цю напругу і всі церкви візьмуть участь у розбудові Української держави.
Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття
З давніх-давен українці будували з дерева.
Закарпаття, як і Українські Карпати в ці¬лому, є тим щасливим місцем, де кожна іс¬торична епоха залишила по кілька видатних пам'яток.
Карпати — місце зустрічі східної та захід¬ної церковних архітектурних традицій. Звід¬си — багатство форм культових споруд, роз¬маїття стилів та їх варіантів. Подорожній за¬хоплено спостерігатиме за змінами форм та художніх деталей дерев’яних церков від Ужка до Ясіня, від Прислопа до Сокирниці, у вер¬хоріччі Латориці, в долинах Рєпніній, Ріки, Боржави чи Тиси.
Традиційна класифікація розрізняє у За¬карпатті 5 стилів: лемківський, бойківський, гуцульський, бароковий та готичний, а також два підстилі — середньогуцульський та стиль "ампір" у верхоріччі Тересви. В межах сти¬лів розрізняємо кілька варіантів. Всі назви стилів є досить усталеними і передають зміст того чи іншого стилю, а регіони їх поширен¬ня, як звичайно, відповідають басейнам рік та долинам (наприклад, барокова церква верхоріччя Латориці, чи барокова церква до¬лини Репинки), що й зумовлювало виник¬нення стилю та його варіацій. Разом з тим терміни "бароковий", "готичний", "ампір" є вельми умовними, бо не йдеться про класичні європейські стилі, а лише про органічне за¬своєння українською архітектурою певних елементів цих стилів.
У селах верхньої течії річки Уж трапля¬ються невимовно досконалі в пропорціях бой¬ківські церкви Великоберезнянського району (північна частина колишнього Ужанського комітату). Вражає мудра стриманість кож¬ного верху, що, заламуючись ступінчастою пірамідою, здіймається догори наметом прадавньої форми. Досконала композиція з трьох зітканих з мерехтливих гонтинок верхів урівноважує, поєднує правічні стихії неба і зем¬лі: стіни зрубів, складені з грубезних колод, ніби виростають із землі, а завершення з ма¬ківками та металевими хрестами вже нале¬жить небесній стихії. На Березнянщині вісім давніх дерев'яних церков - у селах Ужок, Гусний, Сухий, Кострино, Сіль, Вишка, Чор¬ноголова, Буковцьова. З цих восьми церков п'ять — бойківського стилю з ледь помітним переходом до лемківської церкви з її високою вежею над західним зрубом бабинцем (Березнянщина є частиною закарпатської Лемківщини). Три інші церкви перероблено з бойківських на барокові. Крім того, в ра¬йоні є ще шість новіших дерев'яних церков базилічного типу. Закарпатські бойківські церкви мають велику рідню на Львівщині -близько півсотні бойківських церков у Сколівському та Турківському районах і ще кіль¬ка в Івано-Франківській області та в Польщі.Лемківські дерев'яні церкви мають над навою та вівтарем такі ж шатрові пірамідаль¬ні верхи, як і бойківські. Мабуть, це оригі¬нальна і давня форма в Українських Карпа¬тах. Над бабинцем виростає висока вежа з розвинутим бароковим завершенням. Внас¬лідок поєднання шатрових форм і барокової вежі виникло архітектурне диво — лемківська церква. Не залишилося й сліду від рівномір¬ного розподілу об'ємів, властивого бойків¬ській церкві. Вся споруда — це єдиний дина¬мічний рух, злет форм зі сходу на захід до найвищої точки вежі. Лемківські церкви, ко¬лись поширені в Мукачівському, Ужгород¬ському та Свалявському районах Закарпат¬тя, ще в XIX ст. здебільшого замінено муро¬ваними. Сприяло цьому і введення "типового проекту" мурованої базиліки, й "ідеологічний тиск" на виразно національні форми україн¬ського мистецтва. Нині збережено лише чо¬тири закарпатські лемківські церкви. З них дві — класичні: одна в Ужгороді, з села Шелестово, друга — в Київському музеї просто неба, з села Плоске. Ще одна, перероблена, стоїть у місті Свалява, а четверта, теж пере¬роблена - в селі Руська Кучава. Ще три лемківські церкви з сіл Обава, Глинянець і Медведівці були врятовані чеськими ентузі¬астами в 30-х роках і перевезені в Чехію. Лемківщина тягнеться вздовж північних (у Польщі) та південних (у Словаччині) схилів Бескидів. На словацькій Лемківщині зберег¬лося приблизно 25 лемківських церков та ще близько шести десятків у Польщі.
Найбагатша на дерев'яні церкви Воловецько-Міжгірська верховина. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвінниць, у Міжгірському (північно-за¬хідна частина колишнього Марамороського комітату) - - 35 церков та 28 дзвінниць. Це земля бойків - етнічної групи українських горян, але панує тут зовсім інший стиль дере¬в'яного храму — стиль-досить пізній, що склав¬ся під впливом західних мурованих однонавних храмів з бароковою або готичною дзвінницею над входом, поширених у долинних се¬лах Закарпаття. шести десятків у Польщі.