Дзвінниці Закарпаття
Дзвінниці Закарпаття
ПЛАН
Розділ І. Коротка церковна історія
Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття
Розділ ІІІ. Дзвінниці Закарпаття
Розділ І. Коротка церковна історія
У 1551 р. мукачівським єпископом став Володислав. У 1613р. єзуїти заснували колегію в Ужгороді та Пряшеві. Намагаючись утрима¬ти єдність церков, українське духовенство ще в 1596 р. підписало Берестейську унію. Вона стала прикладом для вірних і духовенства східного обряду на Закарпатті, які 24 квітня 1646 р. в церкві Ужгородського замку виз¬нали свою єдність із Католицькою церквою. Перехід церков і мирян в унію відбувався по¬вільно. Запровадження унії сприяло розвит¬ку освіти і культури, зближувало Закарпаття з європейською культурою тих часів. У 1721 р. Закарпаття було вже повністю греко-като¬лицьким. Тоді в краї існувало 330 церков, з них 11 були муровані, решта — дерев'яні. Від 1772 до 1809 р. єпископом був А. Бачинський, людина тогочасної європейської освіти, великий патріот і працівник на ниві україн¬ської культури. Зусиллями А. Бачинського на Закарпатті засновано понад 300 народних шкіл, духовну семінарію, розпочато будівни¬цтво єпископської резиденції в Ужгороді та ін. Плоди подвижницької роботи греко-като¬лицької церкви стали помітні в 1774 р., коли греко - католицьке єпископство відокремлено від католицьких церков Угорщини. Тоді на Закарпатті налічувалося вже 800 церков, а 700 священиків обслуговували 250 тисяч вір¬них. Мукачівське єпископство обіймало тоді 13 комітатів Угорщини: Спіш, Земплин, Ша-рош, Ґемер, Боршод, Абауй Торна, Саболч, Сатмар, Уг, Берег, Уґоча, Мараморош і гай¬дуцькі міста (Гайдудороґ, Дебрецен). Єпар¬хія включала в себе 60 деканатів. Найбіль¬ший відсоток вірних у них становили русини-українці 63,8%, румуни становили 20,9%, угорці - 6,2%.
По смерті єпископа Бачинського з різних причин починається поступовий занепад Му¬качівського єпископства.
У складне становище потрапила Греко-католицька церква після революції 1848р. Угорські шовіністи почали мстити греко-ка¬толикам за симпатії до Австрії. З утворен¬ням Австро-Угорщини посилився угорський вплив на греко-католицьке духовенство.
Православну віру на Закарпатті поширювали під впливом ідеї московського „месіа¬німу” підкріпленої успішним придушенням московським військом угорського повстання на чолі з Л. Кошутом. Це також сприяло по¬ширенню москвофільської течії, головними виразниками якої стали Адольф Добрянський та о. Іван Раковський. Великою мірою внас¬лідок діяльності І. Раковського в 1902 р. в селі Іза виникла православна община, очоле¬на дяком Андрієм Владимиром. На культур¬ному полі москвофільство провалилося, бо московська мова і література були цілком чужі закарпатцям, але православний месіанізм вплинув на релігійне життя краю. Звинувачуючи провідників православ’я у зв’язках з Москвою, угорці репресували право¬славних з Ізи (Марамороський процес). Під впливом цього процесу запанували право¬славні настрої в селі Великі Лучки. Народ побачив, що може мстити угорцям переходя¬чи в православ'я. Цим скористалися москво¬фільські агенти, і на Закарпаття стараннями графа А. Бобринського було скеровано вну¬ків Добрянського, буковинських москвофілів,братів Геровських. Угорці, не засвоївши уро¬ків з першого Марамороського процесу, за¬тіяли в 1913р. другий, а коли в 1915р. під Карпатами стали московські війська, в За¬карпатті почався терор проти всього східно¬го та слов'янського. Все це створило прірву між народом та духовенством, яке йшло за владою, посилило православні настрої, а зго¬дом породило релігійну боротьбу, що трива¬ла в 1920-х роках.
В умовах Чехословаччини, у 1919р. май¬же третина вірних вийшла із складу Греко-католицької церкви. Православ’я на Закар¬патті поширювали переважно російські свя¬щеники з Варшавської російської єпархії. Потік російських емігрантів заполонив Чехословаччину і Закарпаття, а чеська влада підтриму¬вала і москвофільство, і православ'я, щоб по¬слабити позицію Католицької церкви в Чехословаччині. Оскільки православ'я на Закарпатті розвивалося досить хаотично, упродовж 1920-х років між православними тривала боротьба за юрисдикцію між при¬хильниками сербської та царгородської юрис¬дикції. " Підкарпатсько-російська православна єпархія" під юрисдикцією сербського синоду остаточно була сформована в 1929 р.
Боротьба з наступом православ’я при¬скорила процес українізації греко-католицької церкви в 1920—30-х роках. Поширення української національної свідомості, діяль¬ність українських національно - культурних товариств і партій, діяльність А. Волошина і його оточення прискорили процес українізації Греко-католицької церкви Закарпаття. У 1930р. релігійна ситуація на Закарпатті мала такий вигляд: число греко-католиків -359 167, православних - 112 034, римо-католиків - 69 262, євангеліків - 74 179, німців та іудеїв - 102 549.Включення Закарпаття до складу Радянського Союзу посилило наступ комуністичної держави та її союзника. До липня 1947р. в Мукачівської єпархії Української греко-католицької церкви відібрано 73 цер¬кви. 27 жовтня 1947р. НКВС вчинив не¬вдалий замах на греко - католицького єпископа Теодора Ромжу, а 1 листопада того ж року його отруїли в Мукачівській лікарні. У 1948р. єпископом російської православної церкви став Макарій. Його заходами і ста¬раннями державних властей закрито греко-католицькі церкви. У січні 1949 р. почалися масові арешти греко-католицьких священи¬ків російської правос¬лавної церкви, на греко-католицизм Московський патріархат проголосив 25 серпня 1949 р. про "...добровільне возз'єднання Мукачівської єпархії з РПЦ". Заборонена Українська католицька (греко-католицька) церква перейшла в під¬пілля.