Відбудова Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві

Серед усіх конфесій в Україні найбільшу зацікавленість справою відбудови знищених церков виявила Українська Православна .Церква Київського Патріархату. Саме її ієрархія на чолі з блаженної пам'яті Святішим Патріархом Мстиславом відгукнулася на заклик письменника Олеся Гончара і взяла участь у створенні громадського фонду для збирання коштів на відбудову Михайлівського Золотоверхого собору. На жаль, коштів надійшло дуже мало - лише стільки, щоб розпочати попередні дослідження. Вже 1994 року стало зрозуміло, що без державної підтримки справа з місця не зрушить. І щойно наприкінці 1995 року після численних звернень Президент України Л.Кучма видав Указ від 9 грудня 1995 року "Про заходи щодо відтворення видатних пам'яток історії та культури", в якому відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві та Успенського собору Києво-Печерської лаври визнано загальнодержавним пріоритетом.

Отже, на найвищому державному рівні відбулась морально-політична реабілітація святині, знищеної тоталітарним режимом. А практично реабілітують її сотні фахівців корпорації "Укрреставрація", науково-дослідних і проектних організацій Києва, відбудовуючи собор, дзвіницю, мури з брамою, реставруючи довколишні споруди. Як і будь-яка практична робота, ця відбудова не позбавлена вад і помилок. Драматизувати їх не варто - адже така масштабна відбудовча акція здійснюється в Україні вперше, тим-то і вчаться на власних помилках усі - від замовника і проектувальників до майстрів-виробничників. Головне ж - що попри всі труднощі собор і дзвіниця вже повернулися з небуття. Своєю фізичною приявністю, пригнітивши символ сатанинських сил - будинок колишнього ЦК КП(б)У, вони унаочнили нікчемність й історичну приреченість справи, в ім'я якої колись знищено собор святого заступника столиці України.

Список використаної літератури:

1. Асеев Ю. Архитектура древнего Києва. - К., 1982.-С.93.

2. Літопис руський за Іпатським списком. - К., 1989.-С.97.

3. Там само. - С. 127.

4. Там само. - С.533.

5. Цит. за кн.: Каргер М. Древний Киев. - Москва; Ленинград, 1962.-Т.2.-С.261.

6. Дублянський А. Українські святі. - Мюнхен, 1962. - С.70.

7. Асеев Ю. Зазнач, праця. - С.97.

8. Літопис руський. - С.171.

9. Братко-Кутинський О. Феномен України. - К.. 1996.-С.175- 176.

10. Довженко О. Господи, пошли мені сили. - X., 1992.-С.165, 338, 204.

11. Геврик Тит. Втрачені архітектурні пам'ятки Києва. -Нью-Йорк, 1982.

12. По війні відомий більш як історик української архітектури.

13. Килессо С. Проектирование центра Києва в предвоенный период //АрхитектураКиева. -К., 1982. -С.53-54.

14. Ці архівні документи опублікував О.Рибалко в нашому журналі. Див.: Із листування наркома В.Затонського // Пам'ятки України - 1989. - 4.1. - С.41 - 44.

15. Геврик Т. Зазнач, праця. - С.15.

16. Докладніше див.: Репресоване краєзнавство. - К, 1991.-С.101 -111, 161 - 166, 173- 177,209-214.