Становлення самурайства, самурайського стану, одяг самураїв

Границя притягала до себе також швидких селян, що рятувалися від гніта і прагнуючих опанувати землями айнів. Це були войовничі люди, що організовували загони і знаходилися в постійній бойовій готовності; їх називали "адзумабито" (люди сходу).

Згодом уряд став заохочувати переселення безземельних селян на північ. Поселенці, що одержали озброєння від влади, вели з айнами більш ефективну боротьбу, ніж військові експедиції, що починаються японцями під час великих виступів айнського населення.

Озброєння поселенців істотно сприяло зародженню самурайського прошарку в північних районах о-ва Хонсю. Причому особливо велику роль у формуванні самураїв у цих областях країни грали айнскі елементи. Одним з пояснень може служити те, що японські поселенці довгий час жили в безпосередній близькості від айнів, маючи з ними двосторонні контакти. У цьому плані показовий обряд харакірі, характерний тільки для стану воїнів, сприйнятий від айнів.

У процесі постійних воєн з аборигенами північно-східні князі створювали власні самурайські дружини. Найбільш значними збройними силами володіли в той час пологи Мінамото і Тайра, яким не раз приходилося вдаватися до допомоги своїх самураїв при утихомиренні айнів. Згодом саме ці збройні сили були використані великими дайме в боротьбі за владу при встановленні нової системи правління країною - сегуната.

Таким чином зароджуваний прошарок воїнів Японії оформлявся як специфічна група суспільства, на яку впливали як військові, так і мирні контакти з войовничими племенами айнів.

Зародження і становлення самурайського стану

Слово "самурай" ("сабурай"), утворене від дієслова старояпонского мови "сабурахи", має в японському словнику древньої мови наступне тлумачення: "служити великій людині, людині вищого стану"; "служити хазяїнові, захищати хазяїна". Для графічного позначення цього слова японці скористалися китайським ієрогліфом, що читається як "дзи".

Розкладання цього ієрогліфа на складені (рэн - людина і си - буддійський храм) говорить про ймовірне застосування цього знака спочатку для позначення людей, що охороняють буддійські храми і службовців при них.

Отже, самураєм називали в Японії слугу знатної особи, слугу феодала, що служить його інтересам, що охороняє його маєток, майно і його самого. Самураїв можна як приклад порівняти, зокрема, зі скандинавськими хускарлами XI ст., що розглядалися у феодальній соціальній організації як слуги або дружинники, службовці тільки при дворі феодала.

Крім зазначеного позначення, поняття "воїн", "боєць", "дружинник" показувалося в японській мові ще ієрогліфами, що читалися "бусі" (або просто "сі"), що були також узяті з китайської писемності (ву і ши).

Початок становлення стану самураїв - дрібнопомісного військово-служивого дворянства Японії можна віднести до відносно пізнього часу - VII-VIII ст.

У 645 р. після перемоги в боротьбі за владу двох будинків родоплеменної знаті (Сумераги і Накатомі), очолюваних принцом Нака-но Оє і Накатомі Каматари (Фудзивара Каматари), над родом Сога на престол був зведений представник перемігшої коаліції - 36-й імператор Японії Котоку (645-650), що прийняв титул тенно (син Неба). Прихід до влади Котоку одержав у японській історії назву "переворот Тайка" ("Тайка" - девіз правління імператора Котоку, букв. "Велика зміна").

Власне кажучи, метою боротьби між родами і перевороту, що потім відбувся, були реорганізація племінного керування древньої Японії, прагнення до створення сильного централізованої держави і міцної державної влади, здатної більш ефективно гнітити народні маси.Еталоном тієї форми влади і держави, до якої прагнув ще принц Сетоку-тайсі (593-622) на початку VII ст., була китайська держава династії Тан.

Переворот Тайка сприяв розвиткові японської раньофеодальної монархічної держави з усіма властивими їй атрибутами, а також становленню феодального способу виробництва, передумови якого вже склалися на той час у Японії. У 645-646 р. влада провела ряд реформ, найважливішою з яких була ліквідація звань родоплеменної знаті і її права володіння землею, що було перешкодою на шляху до оформлення нової держави.