ХРИСТИЯНСТВО НА РУСІ
ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГОПродовжувачем діянь Володимира став його син Яро¬слав (1019—1054), згодом прозваний Мудрим за своє прав¬ління. Він хотів розвивати те, що зробив головною своєю тур¬ботою його батько. За роки його правління християнство на Русі продовжувало «плодитися й поширюватися, і чорноризці почали множитися, і монастирі з'являтися... і множилися пре¬світери й люди християнські. І радувався Ярослав, бачачи ба¬гато церков і людей християнських...» Під час правління Яро¬слава Мудрого були побудовані такі відомі пам'ятники русь¬кого церковного зодчества, як Софійський собор у Києві (за¬кладений в 1037 році) і Софійський собор у Новгороді (1045— 1055 роки), заснований знаменитий Києво-Печерський мона¬стир (1051 рік), який багато в чому визначив подальший роз¬виток релігійного та культурного життя Київської Русі. У 1030 році Ярослав у Новгороді відкриває школу для підготовки духівництва. У ній навчається близько 300 дітей. Літописи згадують, що такі школи існували при багатьох архієрейських кафедрах у багатьох містах. Особливо Ярослав піклувався про переклади нової літератури та про збільшення числа книг за допомогою переписування їх із наявних рукописів. У літо¬писі 1037 року є такий запис про Ярослава Мудрого: «книги любив, читаючи їх часто й уночі й удень. І зібрав переписува¬чів багатьох, і перекладали вони з грецької слов'янською мо¬вою. І написали вони книг безліч, за ними ж повчаються віру¬ючі люди, насолоджуються вченням божественним... Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги й, багато їх написавши, поклав у церкві святої Софії, що створив сам». Це означає, що саме Ярославом була створена перша на Русі бібліотека. Зав¬дяки турботливому князеві віруючі мали можливість глибше вивчити основи християнства. Про Ярослава Мудрого тепло відгукуються літописці того часу.
Наприкінці XI ст. — початку XII ст. християнство остаточно утвердилося в Ростово-Суздальській землі завдяки місіонер¬ській діяльності єпископів Ростовських: святого Леонтія та святого Ісані. У Муромо-Рязанській землі хрестителем був князь Костянтин (Ярослав) Святославович (1096—1129). По¬ширилося християнство й серед слов'янських племен в'ятичів і радимичів, що ввійшли до складу Давньоруської держави наприкінці XI ст. і були навернуті до Бога преподобним Кук-шею, ченцем Києво-Печерського монастиря.
Хрещення Русі стало переломним моментом у житті наро¬ду. Виникла нова значуща галузь Єдиної Святої Соборної й Апостольської Церкви — помісна Руська православна церква.
Християнство сприяло процвітанню культури, державно¬сті, викорінюванню грубих звичаїв (кровна помста, полігамія, «умикання», тобто викрадення дівиць). Завдяки поширенню християнства зміцнилася родина, налагодився мир.Історики, які досліджували період виникнення християн¬ства на Русі, засвідчують, що «християнська церква підняла зна¬чення князівської влади в Києві на велику висоту й усталила зв'язок між частинами держави». На Русі всюди виникали шко ли, люди навчалися грамоті, налагоджувалася освіта, з'являла¬ся безліч зразків літератури, перекладеної з грецької мови. Від¬повідно, із ростом освіти виникала й своя власна, руська літе¬ратура. Розвивається зодчество й іконопис. Школи й бібліотеки піднімають освіту на чимраз вищий рівень. Безумовно, найба-гатша бібліотека була в Києво-Печерському монастирі, що ви¬ростив цілу плеяду руських церковних письменників. У цьому монастирі був прийнятий Студійський устав, що зобов'язував кожного ченця читати книги з монастирської бібліотеки. Жи¬тіє преподобного Феодосія Печерського, котре було написане преподобним Нестором Літописцем, свідчить, що в келії препо¬добного Феодосія йшла напружена робота щодо складання й виготовлення книг. Чернець Іларіон намагався вдень і вночі писати книги, великому Никонові випало переплітати їх, а сам Феодосій узявся за прядіння ниток, необхідних для плетіння. Багато книг передав монастиреві пострига.Києво-Печерсько¬го монастиря князь-чернець Микола Святенник. Велика біблі¬отека була й у князя Чернігівського Святослава Ярославови¬ча. Князь Ростовський Костянтин Всеволодович постачав кни¬ги в різні церкви. Єпископ Ростовський Кирил І (XIII ст.) та¬кож був власником безлічі книг. Зрозуміло, що переписані від руки книги були дуже дорогими, тому прості люди не могли собі дозволити їх купити. Заможні люди (князі, єпископи) мали можливість купувати книги. Книги мали переважно духовну спрямованість. Це пояснювалося впливом перекладної літера¬тури, постійним інтересом руського суспільства, яке щойно по¬знайомилося з основами християнства, до питань християнської віри. Митрополит Іларіон написав «Слово про Закон і Благо¬дать», що одержало високу оцінку його сучасників і нащадків. Преподобним Нестором, ченцем Києво-Печерського монасти¬ря, написані житія святих князів Бориса та Гліба (убитих Свя-тополком у 1015 році) і преподобного Феодосія Печерського. Це започаткувало руську житійну літературу. Той самий Не-стор склав новий літописний звід — «Повість врем'яних літ», що, за визначенням академіка Д. С. Лихачова, став «цільною літературно викладеною історією Русі». «Повість» була пере¬кладена багатьма іноземними мовами.
У XI—XII століттях на Русі з'являються канонічні праці. Це «Канонічні відповіді Київського митрополита Іоанна II» (1080-1089), «Кирикове й Іліїве вопрошання» (1130-1156 роки), «Визначення Ілії, архієпископа Новгородського» (1164-1168).
З хрещенням Київської Русі ще більше розширилися та поглибилися її державні й культурні 'зв'язки не тільки з Візан¬тією, але й з Балканськими країнами та іншими державами Єв¬ропи. Перед тим князь Володимир одружився з грецькою ца¬рівною Анною. Одночасно він став родичем німецького імпе¬ратора Оттона II, який одружився із сестрою Анни Феофанією. У літописі 996 року зазначено, що Володимир «жив у мирі з околишніми князями — і з Болеславом Польським, і зі Стефа-ном Угорським, і з Андріхом Чеським. І були між ними мир і любов». Міждержавні зв'язки ще більше пожвавилися під час правління Ярослава Мудрого. Допомагали йому в цьому дина¬стичні шлюби. Його дочка Анна 'була одружена з французьким королем Генріхом І; Настасія — з угорським королем Андрієм І. Єлизавета вийшла заміж за Геральда Норвезького, а потім за Свена Датського. Сестра Ярослава Добронега правила разом зі своїм чоловіком королем Казимиром у Польщі. Завдяки цим династичним шлюбам руська церква, яка благословила ці сою¬зи, мала величезний вплив в усьому світі. Прийняття христи¬янства з Візантії відірвало Русь від магометанської та язични¬цької Азії, зблизивши її з християнською Європою.