ПОВСТАННЯ ДЕКАБРИСТІВ
А народ щиро підтримував декабристів. У натовпі можна було зустріти ремісників, робітників, майстрів, селян, навіть дрібних чиновників і купців. Навколо декабристів виникло два «кільця» народу. У першому знаходилися ті, хто прийшов на площу раніше. У другому знаходилися люди, які спізнили¬ся до ранкових подій, їм довелося товпитися за царськими військами. Микола, помітивши таке положення, заметушився. Положення справді було дуже небезпечним для нього й цар¬ських військ. Чимраз сильніше відчувалося, що юрби народу відкрито підтримують повсталих декабристів.
Микола почав сумніватися у своїй перемозі, «бачачи, що справа стає досить важливою, і не передбачаючи ще, чим скін¬читься». Імператор дає розпорядження приготувати екіпажі для членів царської родини з наміром «випровадити» їх під прикриттям кавалергардів у Царське Село. Зимовий палац він не вважав надійним укриттям для членів царської родини, бо припускав, що повстання може поширитися.Микола довго розмірковував і дійшов висновку, що впо¬ратися із ситуацією можна лише за допомогою духовних осіб. Це була остання його надія. Він посилає для переговорів з повсталими митрополита Серафіма й київського митрополи¬та Євгенія (вони стали б для неосвічених солдатів і просто¬люду виразниками думок про законність складеної присяги й обрання нового імператора, причому досить впливовими). Рішення про проведення переговорів духовних осіб із сол¬датами й черню було прийняте й під тиском нових обставин. Миколі повідомили, що з казарм для приєднання до заколот¬ників виходять лейбгренадери та гвардійський морський екі¬паж. Якби митрополитам удалося вмовити повсталих розі¬йтися до приходу підкріплення, то нові полки не мали б кого підтримувати.
Але солдати не послухалися слів митрополитів і почали кричати з рядів, що не можуть їм вірити, тому що вони про¬тягом двох тижнів прийняли присягу на вірність двом імпе¬раторам.
Раптом митрополити кинулися втікати й повернулися до Зимового палацу: вони побачили, що до повсталих підходили два нові полки. Льодом Неви йшов, пробиваючись крізь війсь¬ка царського оточення, зі зброєю в руках полк лейбгренадерів (близько 1250 чоловік). З іншого боку входили на площу шеренги моряків — практично в повному складі гвардійський морський екіпаж — понад 1100 чоловік. Усього ж ішло не менше 2350 чоловік підкріплення. Загалом кількість повста¬лих збільшилася вчетверо. У всіх солдатів була зброя та бо¬йові патрони, не було тільки артилерії.
ПОРАЗКА ДЕКАБРИСТІВ
Однак ситуація вже вийшла зпід контролю. Причиною цього стало запізнення підкріплення майже на дві години. Усьо¬го лише за годину до кінця повстання декабристами був обра¬ний новий керівник — князь Оболенський, який був начальни¬ком штабу повстання. Оболенський намагався тричі скликати військову раду, але було занадто пізно. Імператор узяв ініціа¬тиву у свої руки. Урядові війська, яких було вчетверо більше, ніж повсталих, повністю оточили декабристів. Історики вва¬жають, що проти 3 тис. повсталих солдатів було зібрано 9 тис. багнетів піхоти, 3 тис. щабель кавалерії, разом, не враховуючи викликаних пізніше артилеристів (36 гармат), не менше 12 тис. чоловік. До того ж були викликані ще 7 тис. багнетів піхоти та 22 ескадрони кавалерії.,
Цар розумів, що існує реальна небезпека збільшення ак¬тивності простолюду з настанням темряви, тому він віддав наказ стріляти картеччю.
Перший залп картеччю був саме по «черні», яка зайняла дах Сенату й сусідніх будинків. На нього повсталі відповіли рушничним вогнем, однак потім під градом картечі ряди здриг¬нулися, заколивалися. Побачивши поранених, декабристи за¬панікували — почалася втеча, падали поранені й убиті.
Микола віддав наказ про продовження стрілянини. Дека¬бристи кинулися на невський лід, намагаючись перебратися на Василівський острів. Михайло Бестужев вишикував на льоду солдатів, щоб здійснити ще одну спробу врятувати повстання. Але урядові війська почали стріляти по льоду. Лід розколов¬ся, багато хто почав тонути. Зірвалася ще одна спроба декаб¬ристів.
Ближче до ночі все закінчилося. Імператор зі своїми по¬мічниками всіляко намагався применшити число загиблих, на¬зиваючи цифру 80, максимум 100 або 200 трупів. Але все це було неправдою. У документах чиновника статистичного від¬ділення Міністерства юстиції С. Н. Корсакова від 14 грудня вказано, що вбитих було 1271 чоловік, із них «черні» — 903, малолітніх — 19.
На квартирі Рилєєва зібралися декабристи на свої останні збори. Вони обговорювали питання про те, як триматися на допитах. Усі вони знаходилися в глибокому розпачі, тому що усвідомлювали приреченість своєї справи.