Національна політика СРСР в роки перебудови
-зберегти державне управління магістральним транспортом, зв'язком, енергетикою і підприємствами оборонного комплексу;
-у системі планування перейти до розробки стратегічних перспектив економічного розвитку;
-забезпечити перехід до конвертованості карбованця, відкритість економіки світовому ринку, створити умови для залучення іноземного капіталу.
Розкриємо тези.До середини 1990 року радянське керівництво прийняло рішення про введення приватної власності на засоби виробництва. Почався демонтаж основ соціалізму. Президенту було запропоновано кілька економічних програм переходу до ринкової економіки. Найбільшу популярність з них одержала програма за назвою “500 днів”, створена під керівництвом молодого вченого Г. Явлінського. Свою програму запропонував і уряд СРСР. Програми відрізнялися в основному по ступені радикалізації і рішучості. 500 днів націлювали на швидкий і рішучий перехід до ринку, сміливе введення різних форм власності. Урядова програма, не заперечуючи необхідності переходу до ринкових відносин, прагнула розтягти цей процес на довгий час, залишити значний державний сектор в економіці, контроль, який проникає за нею з боку центральних бюрократичних органів. Президент віддав перевагу програмі уряду. Її реалізація почалася в січні 1991 року, з обміну 50 і 100 карбованцевих купюр з метою вилучення грошей, придбаних з погляду влади незаконним шляхом, а також зменшення тиску грошової маси на споживчий ринок. Обмін проходив у стислий термін. В ощадкасах створювалися величезні багатогодинні черги. Люди повинні були доводити законність своїх заощаджень. Замість планованих 20 млрд. карбованців, уряд одержав від цієї операції тільки 10 млрд. карбованців. 2 квітня 1991 року були в 2-4 рази підвищені ціни на продовольчі товари, транспорт, комунальні послуги.
Відбулося падіння життєвого рівня населення. За даними ООН, до середини 1991 року СРСР по цьому показнику займав 82-е місце у світі. Офіційне рішення радянського керівництва про перехід до ринкової економіки дозволило найбільш заповзятливим і енергійним людям створювати перші в країні легальні приватнопідприємницькі фірми, торгові і товарні біржі. У країні з'явився і став реалізовуватися шар підприємців, хоча закони, що існували, не дозволяли їм розгорнути свою діяльність по виробництву товарів. Основна маса приватних капіталів знаходила своє застосування в сфері торгівлі і грошового обігу. Процес приватизації підприємств проходив вкрай повільно. До того ж спостерігалася поява безробіття, злочинності, рекету. До кінця 1991 року економіка СРСР виявилася в катастрофічному стані. Прискорювалося падіння виробництва. Національний доход у порівнянні з 1990 роком зменшився на 20%. Дефіцит державного бюджету, тобто перевищення державних витрат над доходами, складав, за різними оцінками, від 20% до 30% валового внутрішнього продукту (ВВП). Наростання грошової маси в країні грозило втратою контролю держави над фінансовою системою і гіперінфляцією, тобто інфляцією понад 50% на місяць, що могла паралізувати всю економіку. Невдачі в економіці усе більш підривали позиції комуністичних реформаторів на чолі з Горбачовим.
Завдяки т.зв. «перебудові» країни СРСР опинилися відкинуті на десятки років назад у своєму розвитку. Країни зіткнулися з таким становищем, коли в сфері економіки відставання переростало в стадію руйнування промислового й аграрного потенціалу, історично сформованих зв'язків і інфраструктури. З внутрішнього ринку стали зникати товари вітчизняних виробників. Науково-технічний прогрес виявився заблокованим.
В результаті стану економіки СРСР на початку 90-х років виявилася у винятково важкому становищі. Власне кажучи, піддалися серйозному руйнуванню джерела господарського розвитку, були припинені великомасштабні інвестиції; згорнуте наукомістке виробництво; значно скорочені науково–дослідницька діяльність, матеріальна й експериментальна база фундаментальних наук і т.д.
У вкрай важкому положенні виявилася система життєзабезпечення, помітно скоротилося вітчизняне продовольче і промислове забезпечення; серйозний збиток був нанесений транспортній, телекомунікаційній та ін. системам; занепадало житлово-комунальне господарство; почала формуватися орієнтація на елітарне дороге медичне обслуговування, платна вища освіті та інше.
Все про що йшла мова вище, як і багато чого іншого, стало результатом «перебудови», що породила негативну динаміку розвитку економіки Радянського Союзу. Ось декілька прикладів для підтвердження цього положення.
Якщо по виробництву с/г продукції на душу населення СРСР напередодні перебудови знаходилася майже в одному рівні з найбільш розвинутими державами світу, то, починаючи з 90-х років це співвідношення починає помітно мінятися не на користь СРСР.
У с/г секторі скорочуються: фінансування, посівні площі, поголів'я худоби, виробництво мінеральних добрив, техніки й ін.