Лінкольн

Закон про гомстеди і звільнення рабів – видатний внесок Лінкольна в розвиток справжньої свободи особи в США. Президент власним прикладом демонстрував повагу людського достоїнства. Лінкольн приймав відвідувачів-негрів, чого колись не робив жоден президент США, а одним з його друзів був колишній раб Фредерік Дуглас.

Значення Громадянської війни виходило далеко за рамки тимчасових і національних меж. Ще на першому етапі війни, в жовтні 1862 р., на це указував Маркс, що писав, що ті, що “відбуваються, в США події мають всесвітнє значення. Приведемо і характеристику Маркса і Енгельса, що прямо стосується головної теми даної роботи: “З якої б точки зору не розглядати Громадянську війну в Америці, вона представляє видовище, що не має собі рівного в літописах військової історії” [8, c. 324].Підсумком війни Півночі і Півдня стало зняття з порядку (неповне, половинчасте) двох найважливіших для США проблем, наспілих задовго до початку війни денний, - ліквідація негритянського рабства і буржуазно-демократичне рішення земельного питання. Оскільки ще до початку військових дій відбувся політичний розкол країни, до задач війни додалося і відтворення США в колишньому складі штатів (а для рабовласницького Півдня — закріплення і збереження розколу). В здійсненні цих трьох задач (або їх частини) була зацікавлена більшість населення країни, включаючи і певні шари жителів Півдня. Саме їх економічним і політичним інтересам максимально відповідало рішення триєдиної задачі війни. Тому основні плоди перемоги Півночі дісталися буржуазії, а не “чорноробом” цієї війни: робітникам і фермерам Півночі, неграм Півдня. В цьому коротко основний підсумок війни [2, c. 301].

У той же час подальший розвиток американської історії, аж до наших днів, виявив і інші підсумки громадянської війни. Стрімкий розвиток капіталістичного виробництва в США в останній третині XIX ст., у величезній мірі стимулююче сприятливими для буржуазії підсумками війни, прискорило і усилило різку соціальну поляризацію населення країни. Це вело не тільки до зростання соціальних суперечностей і відповідно посиленню класової боротьби. Одночасно збільшувалася і соціальна пасивність значних мас населення, що легко пояснити боязню за завтрашний день, прагненням реалізувати свої сили винятково у сфері індивідуально-практичної діяльності, а не колективної боротьби за поліпшення умов праці і побуту [10, c. 155].

Ця соціальна і політична пасивність, в широких масштабах що виявилася після закінчення громадянської війни, давала про себе знати (хоча і не в такому ступені) і в ході війни. В тилу Півночі разом з десятками тисяч добровольців, що рвалися на фронт, були і десятки тисяч осіб, саботуючих в армію, безпринципно міняючих партійні прихильності, а на фронті не було рідкістю дезертирство. На Півдні ці явища були поширені менше, оскільки перевага Півночі в матеріальних і людських ресурсах наочно показувала більшості південців згубність такого роду “вільностей”.

У зв'язку з цим відзначимо і те, що в цілому в громадянській війні в США був відсутній дух непримиренності, крайнього озлоблення, пекучої ненависті до супротивника, іншими словами - всього того, що неминуче супроводило і супроводить безлічі інших воєн. Ще не один раз наголошувалося, що солдати Півночі і Півдня в перервах між боями часто обмінювалися продуктами, одягом, газетами, просили переслати листи, просто розмовляли, як за мирних діб. В рівній мірі це торкалося і офіцерів. Наприклад, молодий генерал-мешканець Півночі Дж. Кастер, війська якого полонили його давнього друга - Дж. Вашингтона, не забув сфотографуватися з південцем в обнімку. При цьому біля їх ніг, як песик, сидів хлопчик-раб Вашингтона, що добровільно відправився в полон прислужувати “господарю”. А генерал-південець Дж. Джонстон зразу ж після закінчення війни так подружився з У. Шерманом (нагадаємо, що саме їх армії протистояли один одному під час настання Шермана на Атланту і пізніше), що багато років опісля, у віці 84 років, приїхав на похорони друга-супротивника і через лічені дні помер сам, простудившись на лютневому вітру. Схожих прикладів можна б було привести сотні, і їх, звичайно, не можна трактувати як виняток [1, c.123].

Суперечливі підсумки громадянської війни в США сталі свого роду спадком як для сучасної історії цієї країни, так і для історії багатьох капіталістичних держав. Теорії “соціальної гармонії”, “безкласового суспільства”, “класового братства”, такі модні зараз на Заході, йдуть своїм корінням в події нового часу, часто - в соціальні катаклізми, яким з'явилася для США громадянська війна. Взаємозв'язана найскладніших проблем сучасної Америки зі всієї неї більш ніж двовіковою історією, центральне місце в якій займає війна Півночі і Півдня, очевидна. І кінцево, ці питання заслуговують глибокого, пильного вивчення [1, c. 124].

Таким чином, громадянська війна внесла певні корективи в погляди на внутрішню політику президента Лінкольна. Попри те, незаперечним буде той факт, що його нововведення відіграли неоціненну роль в подальшій історії США. США стали країною з новим обличчям.

Висновки