Радянсько-німецькі договори 1939 р. і доля західноукраїнських земель
Важке становище склалося і на Південному фронті. 4.08.-16.10.41 тривала оборона м. Одеси (командував ген. Петров). Вересень-жовтень 1941 – Донбаська операція, яка закінчилась захопленням німцями 25.10. Харкова і під. зх. частини Донбасу.
В кінці вересня німці вийшли до Переможного перешийку і розпочали наступ на Крим, Оборона Севастополя (30.10.41-1.07.42) скувала сили ворога. Восени 1941 р. майже вся територія України була захоплена німцями.
В грудні 1941 р. Червона Армія одержала перемогу під Москвою, яка розвіяла міф про непереможність німецької армії. Сталін вважав, що можна починати контрнаступ на всьому фронті, але “великий стратег” помилився. Ця помилка коштувала сотні тисяч людських життів. Червона Армія потерпіла поразку в районі Харкова і в Криму. Під Харковом в полог 240 тис. чол. До кінця липня 1942 р. всю територію України було окуповано німецько-фашистським військом. Тим часом, перший період радянсько-німецької війни закінчився поразкою радянських військ у Україні та її окупацією.
6. Фашистський окупаційний режим.
Захопивши Україну, німці перш за все знищити її цілісність. Вони поділили українські землі на 4 частини, підпорядкувавши їх різним державам і різним адміністративним органам.
В серпні 1941 р. було утворено “Рейхскалісаріст Украєно” на чолі з Е.Кохан: “Мене знають як жорстокого собаку. Саме тому мене призначено рейхскомісаром України. Наше завдання полягає у висмоктуванні з України всіх товарів, які лише можна захопити, без огляду на почуття власність українців. Панове, я чекаю від вас найсуворішого ставлення до місцевого населення”.
2.Зх.укр. землі (Львів, Дрогобич, Станіслав, Тернопіль) на правах окремого “дистрикту Галичина” включено до складу генерал-губернатора, створеного на території окупованої Польщі.
3.”Трансністрія” – до Румунії відійшли Чернівецька, Їзмаїльська, Одеська, деякі р-ни Вінничини, Миколаївщини Херсонщини.
4.З Чернігівської, Сумської Харківської та Луганської обл. утв. “прифронтову зону” (с. 294) .
5.Закарпаття ще з 1939 р. залишалось в складі Угорщини.
Відповідно до плану “Ост” (1940р.) розраховану на 30 р. і побудовану на “теорії расової виняткової німців”, передбачалося встановлення “нового порядку”. Ним передбачалося нищити місцевого населення для звільнення цих земель для німецьких колоністів, лише частину населення мали депортувати на примусові роботи в Німеччину.
Пограбування почалось у перших днів окупації: вивозилось устаткування фабрик і заводів, сировина, матеріали, с/г продукція, укр.. чорнозем., 1млн. фруктових дерев. Вивезено 2,4 млн. молодих людей.
Культурні цінності і- 40 тис. найкращих творів мистецтва, історичних пам’яток.
Встановлення нового порядку супроводжував масовими репресіями і винищенням населення: восени 1941 р. – 800 тис. євр. населення” України – 50 гетто і 180 концтаборів. Відбулося масове знищення військовополонених укр. Німці вважали себе за кордичну” расу: “Тільки для німців” – 1,3 млн.).
Окупаційна власті спиралися на різноманітні караючі органи – державну таємну поліцію (гестапо), озброєні національно-соціалістичні партії Німеччини (СС) службу безпеки (СД). Крім окупаційних воєнних і цивільної адміністрації на законних територіях встановлено допоміжна адміністрація. З представників місцевого населення: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція (“коболараціонізм” – співробітництво певних представників українства з окупаційною владою). Найбільш сумнозвісна форма співпраці – служба охоронців в концтаборах.
Але колобороціонізм не носив масового характеру серед населення України. Деякий час з німцями співробітничала ОУН, яка ще в 1940 р. створила “Легіон українських націоналістів: “”Нахтіоль” та “Роланд”, але пізніше німці їх розформували.Навесні 1940 р. було утв. УЦК в Кракові – В.Кубійович, який займався забезпеченням соціальних потреб укр.. населення й не носив політ. х-ку. З ініціативи УЦК в 1943 р. ств. дивізія СС “Галичина” (13 тис. галичан). Крім див. СС, нім. формували 220 тис. чол. А в ряд. Армії – 2 млн. укр.. і сотні тисяч в тилу.