ГОРБАЧОВ І ПЕРЕБУДОВА
Введення президенства.
Влiтку-восени 1989 року реформатори в КПРС, які не захотіли позбавитися вiд чiпких обiймiв консерваторів, дали демократам можливiсть набрати полiтичну силу i вплив, дозволили їм
представити правоцентриську єднiсть в КПРС як стратегiчну лiнiю, а не як тимчасовий тактичний маневр. Ситуацiя в
країнi вимагала рiшучого розвитку курсу на змiшану економiку, на утворення правової держави i укладення нового союзного договору . Все це об'єктивно працювало на демократiв.
До зими 1989/90 року полiтична ситуацiя iстотно змiнилася.
Горбачов, не без пiдстав непокоючись, що веснянi вибори в республiках призведуть до перемоги радикальних сил ("Демо-кратична Росiя ", Рух i iншi ), які одразу ж - за
прикладом Прибалтики - намагатимуться зайняти незалежну позицiю у вiдношеннi очолюваної ними Верховної Ради Союзу, зробив крок, проти якого вiн i його однодумці виступали ще декiлька мiсяців тому. Використовуючи свiй авторитет в очолюваній ним Верховній Радi СРСР, вiн зумiв - при опорі Мiжрегiональної депутатської групи - провести рiшення про укладення посади Президента СРСР. Коли Горбачов став Президентом, він одержав широкi полiтичнi повноваження i тим самим сильно змiцнив свою владу в країнi.
Проте ситуація швидко змінилася. Спочатку сталося зрушення
" лiворуч " в розстановцi сил на полiтичнiй аренi. У Москві 12
червня 1990 р. Перший З"їзд народних депутатів республіки прийняв
Декларацію про державний суверенітет Росії. На цьому з"їзді у гострій боротьбі відбулися вибори Голови Верховної Ради Росії .
Лідером парламента РРФСР стал Б.М.Ельцин (блок "Демократична Росія").
У жовтні 1990 р. Верховна Рада СРСР надала Президентові
СРСР надзвичайних повноважень.
У червні 1991р. Б. Єльцина всенародним голосуванням було обрано першим президентом Росії.
Розпад СРСР.
Радянська держава влітку 1991 р. опинилась на межі розвалу.
Останню спробу врятувати імперію мирним шляхом зробив
М.С.Горбачов , запропонувавши проект нового союзного договору.
Керівники республік повинні були підписати його наприкінці серпня
1991 р. в урядовій резиденції в Ново-Огарьово.
Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. Сформувалася група змовників - антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС;рос. - ГКЧП). До нього увійшло 8 чоловік, серед яких були голова Веховної Ради СРСР А.Лук"янов, віце-президент СРСР Г.Янаєв , прем"єр-міністр В.Павлов , голова КДБ В. Крючков , міністр оборони Д .Язов, міністр внутрішніх справ Б .Пуго. ДКНС заявив про свій нвмір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій , громадських організацій і масових рухів . Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій , страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери.