Міжнародний тероризм у XX ст

Бути твердим, обкача¬ним і швидким. Не відста¬ти, обійти, більше вироби¬ти, вигідніше продати - щоб можна було виробити ще більше і продати ще вигідніше. Навіщо? Бог зна. Ясно одне: відстанеш або затопчешся на місці - наваляться й зімнуть, і можна лише неухильно нарощувати кількість і збільшувати швидкість. Такий закон зростаючих прогресій.

Чи багато залишається від людини в надрах лан¬цюгової реакції? І що від¬бувається з її людяністю, цим чудесним комплексом м'яких, поступливих і доб¬рих властивостей, що відрізняють її під машини і тварини, коли повсюдно починає переважати праг¬нення уподібнитися каль¬кулятору і комп'ютеру, а нехитра предметність ба¬жань досягає такої немуд¬рої конкретності, у порів¬нянні з якою матеріалізм і атеїзм минулого вигляда¬ють мов справдешній і спа¬сенний ідеалізм?У подібних антилюдських умовах ущільнюється й міцніє зовнішня складо¬ва людини, її, так би мови¬ти, шкаралупа – і знічу¬ється й хиріє делікатне ядро що називають душею.

Природа душі рухлива й летюча, їй буває тісно й тужливо в тілі, коли оживе хоча б зблиском пам'ять її Небесної Батьківщини, не дозволяючи людині піти без вороття в матерію й відкриваючи їй перспекти¬ву її далекого майбутнього. Тим часом людина-шкаралупа, тверда іззовні й по¬рожня всередині це плот¬ська, земна людина у пря¬мому і страшнуватому зна¬ченні цього слова, позбав¬лена безпосереднього по¬чуття присутності в собі душі і її особливих, відмін¬них від тіла властивостей і потреб. І хоча в мові й по¬буті утримується за інерцією багато старих слів, зв'язаних із душею й ду¬шевною роботою, хоча зву¬чать вони настирливіше й гучніше, ніж колись (відо¬мо: порожня діжка чутні¬ша за повну) - вони вже не мають по суті майже ніякого реального покрит¬тя, перетворюючись на об¬ман і самообман, на безне¬винні, а частіше розваж¬ливі й корисливі теревені.

Отже, функції тіла, йо¬го потреби, навіть його збочення і примхи стають тепер природним центром уваги і предметом невси¬пущих турбот. Життя все отут, воно не має вже жод¬ної таїни, жодного надзав¬дання й жодного мислимо¬го продовження за остан¬ньою рисою, якщо не вважати безособового продов¬ження роду, а смерть не може уявлятися нічим ін¬шим, як образливою не¬справедливістю й погро¬зою, що таїться в пітьмі, про яку краще не пам'ята¬ти.

Що ж, таке життя, єдине добро, намагаються, само собою зрозуміло, скрасити й полегшити, об¬ставити максимумом зруч¬ностей і забезпечити гарантіями політичної і юри¬дичної властивості; саме тут таїться розгадка його високої ціни на забезпече¬ному Заході. Ця ціна постала перед очима на весь зріст, тільки-но вивітрився у свідомості останній відгомін безсмертя душі. Любити себе і щадити, по¬турати собі, як розпещеній дитині, сліпо вірити у свою унікальність і берег¬ти цей скарб, як зіницю ока, - де проходить та невловна грань за якою подібне бережіння стає головною метою і єдиним сенсом існування?

Жити легше зручніше й безпроблемніше - ось, чо¬му віддаються сьогодні всі помисли й сили. Однак якось зовсім не помічають при цьому, що подібне прагнення плодить не¬скінченну множину тур¬бот, а сугуба турбота про свою особу парадоксаль¬ним чином веде благопо¬лучного зовні й доглянуто¬го за видимістю індивіда до безкінечної внутрішньої слабості й залежності. Звідси психози і стреси, де¬спотична влада реклами й потреба в постійних збуд¬никах, звідси індустрія лікарських засобів, легка сугестивність і дитяча довіра до шарлатана та зна¬харя, цілителя та екстра¬сенса. Не варто також не¬хтувати – чого на світі не буває! заступництвом ре¬лігії; це називають сьо¬годні духовним відроджен¬ням. У хід ідуть обряди та дійства, освячення та мо¬лебні, і дарма, що відбу¬вається публічна профа¬нація віри, яка відіграє тут жалюгідну роль магічного талісмана під невдач і лих, втрачаючи навіть віддале¬ну подобу самозречення, праці й подвигу.

От побіжний нарис, без якого було не обійтися, нинішнього західного і прозахідного суспільства, найпередовішого на землі, і вірний портрет його типо¬вого представника й голо¬вного героя моменту, праг¬матика й закінченого его¬їста, який свої нагальні інтереси ставить над усе, терпить інших лише тому, що без них йому не прожи¬ти, примовляє гучні слова, не вникаючи в їх зміст, і тільки заради своєї безпе¬ки або вигоди готовий до¬кладати якихось зусиль і нести якісь витрати.

І раптом виявляється, що є на світі люди іншого штибу, які наявність і май¬бутнє душі вважають за істину не тільки на словах, чим нині нікого не зди¬вуєш, а на ділі і всерйоз, і відповідно до цього роз¬цінюють тіло не як єдине своє надбання, а як тимча¬сове пристановище цієї са¬мої душі й навіть певною мірою як в'язницю для неї. В’язень своєю в'язницею не дорожить - тому їм і не шкода тіла. Нерозумно й некорисно для нашого май¬бутнього представляти їх дикими звірами або кровожерливими маніяками. Це люди ідеї, і їхня головна ідея попри всю свою про¬стоту набагато вища й життєздатніша західного споживання. Праві вони чи ні - мова зараз не про те. А йдеться в нас про те, що нема - нічого дивного або невідповідного, якщо такі люди стануть нехтува¬ти особистою безпекою або прагненням до комфорту, що віддадуть перевагу не відносним і в будь-якому разі тимчасовим полегшен¬ням буття, а чомусь справді цінному і стійко¬му: чомусь від вічності. Вічність, як відомо, завойовується благочестям і жертвою, - вони не вага¬тимуться коли дійде до то¬го зруйнувати в ім'я ідеї власне тіло, цю. у їхньому розумінні, темницю, й радісно випустити душу на волю, у кращий світ, в який вони, на відміну від нас, розважливих і боягуз¬ливих себелюбів, вірять щиро і твердо.Конфузно для слуху звучить обурений лемент про збоченість таких лю¬дей, ще конфузніше спроби пояснити їхню жер¬товність жалюгідною мер¬кантильністю або гіпно¬тичною залежністю. А най¬більш образливо полягає в тому, що ці зойки перше за всіх і голосніше за всіх ви¬пускають ті, хто іменує се¬бе християнами. Неначе Христос не говорив про те, що Царство Боже - не від світу цього. Неначе по існувало у християнстві подвижників, які відмовлялися від земних благ і умертвляли свою плоть, не було мучеників, які з упо¬ванням і почуттям радісно¬го звільнення йшли на ба¬гаття і хрест.