Причини і початок Другої Світової війни

Гітлер заявив, що Судетська область — остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Це, а також англо-французький ультиматум чехословацькому урядові про негайну передачу Німеччині територій ЧСР, заселених німцями, розчистили шлях до Мюнхенської угоди. Її було укладено за спиною Чехословаччини керівниками урядів Великобританії, Франції, Німеччини та Італії 29-30 вересня 1938 р. Наслідком угоди стало відторгнення від ЧСР на користь Німеччини всіх прикордонних західних і північно-західних районів. ЧСР втратила 20% населення і майже 50% важкої промисловості. Новий кордон із Німеччиною проліг за 40 км від Праги. Мюнхенська угода зобов'язала ЧСР задовольнити претензії Польщі та Угорщини. Польщі було передано Тешинську Сілезію, Угорщині — частину Словаччини і Карпатської України.

Чехословаччина перетворилась у федеративну державу. Мюнхенська угода — одна з най ганебніших сторінок західної дипломатії. Англія та Франція зрадили Чехословаччину — країну, само виникнення якої було пов'язане з Версальською системою, одну з небагатьох реальних демократій у Європі. Цинічним було посилання на право націй на самовизначення, на право німців, угорців, поляків об'єднатися зі своєю батьківщиною, тому що 1919 р. в Парижі це право було принесене в жертву стратегічним анти німецьким та анти угорським інтересам, як 1938 р. — політиці "умиротворення".

7.Ліквідація Чехословацької держави. Німецькі претензії до Литви і ПольщіМюнхенська угода означала перетворення Німеччини в найсильнішу державу Центральної Європи. Всі малі держави цього регіону зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Англія з Францією не можуть гарантувати їхній суверенітет, і пішли на зближення з Німеччиною. У цьому розумінні Мюнхенська угода булла стратегічною поразкою Англії та Франції, що наблизила початок війни.

Але на той час на Заході результати змови було сприйнято з полегшенням. Чемберлен, повернувшись до Лондона, заявив, що він привіз мир цьому поколінню. Такі думки панували недовго. Вже взимку 1938-1939 рр. лідери Англії та Франції збагнули хибність своїх міркувань.

Тим часом Німеччина не залишала часу на роздуми. 15 березня 1939 р. німецькі війська окупували Чехію та Моравію, Словаччину було проголошено незалежною державою, а Угорщина захопила всю Карпатську Україну. Далі Німеччина почала домагатися від Польщі згоди на передачу їй Данцига і на побудову через Польський коридор екстериторіальної траси, що зв'язала б Німеччину з Пруссією. Німецькі війська вторглись у Мемельську область (Клайпеда), яка належала Литві. У квітні 1939 р. Італія вчинила агресію проти Албанії та захопила її. Крах політики "умиротворення" став очевидним. У суспільній свідомості стався злам. Від урядів вимагали жорсткості й рішучості у ставленні до Німеччини. Англія та Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу на випадок агресії та, зрештою, надали відповідні гарантії державам, які мали спільний кордон з Німеччиною. Почалися приготування до війни. Виникнення безпосередньої загрози війни вимагало від урядів Англії та Франції зближення з СРСР.

8.Зміна зовнішньополітичного курсу СРСР

Мюнхен повною мірою показав радянському керівництву неможливість створити систему колективної безпеки. Радянсько-французький і радянсько-чехо-словацький договори виявилися звичайними клаптиками паперу. Для радянського керівництва Мюнхен став сигналом, що його хочуть усунути від участі в європейських справах. Незабаром Франція та Німеччина уклали угоду, рівноцінну пактові про ненапад. СРСР розцінив це як спробу Заходу скерувати агресію Німеччини на Схід. Поразка СРСР на європейському дипломатичному фронті відбувалася на тлі загострення відносин з Японією, що вилилось у конфлікт біля озера Хасан у липні 1938 р. На думку радянського керівництва, СРСР опинився перед перспективою агресії зі Сходу і Заходу. Втративши надію на можливість створення системи колективної безпеки, опинившись у політичній ізоляції, пройнявшись недовірою до Англії та Франції, радянське керівництво почало пошуки можливостей зближення з Німеччиною. Важливою ознакою зміни зовнішньополітичної орієнтації СРСР стала заміна Литвинова на посаді наркома закордонних справ. Новим наркомом став В. Молотов, а це означало, що сам Сталін береться за керівництво зовнішньою політикою.

9.Англо-франко-радянські переговори 1939 р.

Злам у зовнішній політиці СРСР збігся з початком перегляду політики країн Заходу. СРСР рухався від Англії та Франції до Німеччини, тоді як Англія та Франція шукали зближення з СРСР.

Англія та Франція, занепокоєні непередбаченим ними розвитком подій, виступили з заявою про гарантії допомоги низці європейських держав — Польщі, Румунії, Бельгії, Голландії, Швейцарії та ін. Гарантії створили нову ситуацію в Європі. Німеччина не могла здійснити агресію проти СРСР, не порушивши суверенітету Польщі й Румунії та, відповідно, не ризикуючи опинитись у стані війни проти Англії та Франції. У березні 1939р. Англія запропонувала СРСР підписати спільно з Францією та Польщею загальну декларацію про взаємодію. У квітні 1939 р. західні держави звернулись до Радянського Союзу з пропозицією дати гарантії Польщі та Румунії. У відповідь СРСР запропонував пакт про взаємодопомогу між Англією, Францією та СРСР з одночасним наданням гарантій усім прикордонним з СРСР державам. Одначе переговори, що почалися, виявилися непростими через взаємну недовіру між учасниками і небажання сторін іти на компроміс. Сторони не змогли подолати суперечку з питання про непряму агресію. Англія та Франція вбачали в радянському формулюванні загрозу для суверенітету сусідніх із ним держав, тому що будь-які зміни у прикордонних з СРСР державах могли бути кваліфіковані радянським керівництвом як агресія і туди вводилися б радянські війська. До того ж Англія розглядала ці переговори як засіб тиску на Німеччину і не бажала укладення угоди.