Вступ Румунії у Першу світову війну на боці Антанти
2.Оригінальний план наступу генерала Брусилова
Командуючий Південно-Західним фронтом розробив оригінальний план проведення наступу фронту. Він наказав у кожній армії й у деяких корпусах вибрати по одній ділянці прориву і негайно приступити на них до земляних робот по зближенню із супротивником. У результаті підготовки атака повинна була початися в 20-30 місцях. Ворог позбавлявся можливості визначити напрямок головного удару. Нанесення головного удару покладалося на 8-у армію, як на найближчу до Західного фронту, іншим арміям ставилася задача атакувати супротивника, що знаходиться перед ними, здійснюючи удари на напрямках, обраних командуючими арміями. У підготовчий період багато уваги приділялося розвідці оборони супротивника, інженерному забезпеченню атаки, бойовій підготовці і тренуванню особового складу, скритності проведення підготовчих заходів. В основу проведення операції фронту був покладений принцип раптовості.Замість того, щоб сконцентрувати свою атаку на невеликій ділянці і дати можливість ворогу направити туди на виручку свої резерви, Брусилов - одночасним ударом по широкому фронті - планував домогтися прориву лінії оборони в декількох місцях. "Ця форма прориву, - за словами одного з його учасників, - мала ту перевагу, що позбавляла супротивника можливості визначити місце головного удару і маневрувати резервами; тому наступаюча сторона могла цілком застосувати раптовість удару, сховавши свої наміри, і тримати скованими сили супротивника на усьому фронті під час операції".
Оригінальність операції Південно-Західного фронту полягає в тім, що в ній були вперше застосовані нові форми оперативного мистецтва по прориву позиційної оборони. Був організований і здійснений прорив на широкому фронті одночасно чотирма арміями, що наносили фронтальні удари на декількох операційних напрямках, що злилися в наслідку в загальний прорив австро-німецького фронту. Уперше була проведена фронтова наступальна операція, здійснювана спочатку чотирма, потім п'ятьма, а згодом шістьма арміями, що скінчилась зломом оборони на всю її тактичну й оперативну глибину. У розвитку російського оперативного мистецтва і тактики під час першої світової війни, а також у розвитку світового військового мистецтва ця операція є найважливішим етапом, що поклав початок розвитку нових оперативно-стратегічних форм. Нові форми прориву позиційної оборони, застосовані Південно-Західним фронтом, намітили шляхи виходу оперативного мистецтва з цього тупика, у якому вона виявилося в позиційний період першої світової війни.
3.Бойові дії на Південно-Західному фронті
Рятуючи від повного розгрому італійську армію, а також англо-французьку на заході, російське командування почало 4 червня, раніше наміченого терміну, наступ військ на південно-західному напрямку.
На світанку 4 червня російська артилерія відкрила раптовий ураганний вогонь, що з'явився винятково ефективним. Уся лінія російського Південно-Західного фронту просто вибухнула найсильнішим артилерійським вогнем. Тепер снарядів не шкодували, тому що криза з постачанням була переборена, і від тисяч вибухів австро-угорські окопи перетворилися в справжнє пекло. Легкі гармати били щохвилини, важкі – раз у двох хвилин. Приходилося піклуватися тільки про те, щоб гармати не перегрілися. Дві доби вал гарматного вогню котився по позиціях супротивника. Він, як тоді казали, "начисто вибивав" бойовище.
У боях російські війська застосовували і хімічну зброю. Тепер усі солдати й офіцери російської армії вже мали протигази.
Після артилерійської підготовки російські частини по усьому фронті довжиною в 550 кілометрів перейшли в наступ.
Австрійці вважали свої сильно укріплені позиції, на яких вони зимували, зовсім неприступними. Один офіцер австро-угорської армії, узятий у полон на початку наступу, сказав на допиті: "Наші позиції неприступні, і прорвати їх неможливо. А якби вам це удалося, тоді нам не залишається нічого іншого, як спорудити грандіозних розмірів чавунну дошку, водрузити її на лінії наших теперішніх позицій і написати: "Ці позиції були узяті росіянами, заповідаємо усім -- нікому і ніколи з ними не воювати"".
Атака була настільки несподівана для ворога, що, незважаючи на сильні укріплення, споруджені за зимові місяці, австрійці не витримали. Їх перекинули і фронт був прорваний. Протягом перших трьох днів наступу війська Південно-Західного фронту домоглися великої перемоги . Ворожі позиції виявилися прорваними на фронті 70-80 км і в глибину на 25-35 км. Прорив був здійснений блискуче.
До кінця липня російські війська знову відвоювали частину Східної Галичини і всю Буковину.Але намічений Брусилов наступ багато в чому залежав не тільки від дій військ цього фронту, але і від того, наскільки своєчасною і реальною буде допомога з боку Західного фронту. У самий розпал наступу, незважаючи на прохання генерала Брусилова про підкріплення військ, що наступали, резервами і боєприпасами, верховне командування російської армії відмовилося послати резерви на південно-західний напрямок і почало, як намічалося раніше, наступ на західному напрямку. Однак після слабкого удару в напрямку Барановичів командуючий північно-західним напрямком генерал Еверт відклав загальний наступ на початок липня. Тим часом війська генерала Брусилова продовжували розвивати початий наступ і до кінця червня просунулися далеко в глиб Галичини і Буковини. 3 липня генерал Еверт відновив наступ на Барановичі, але атаки росіян на цій ділянці фронту не досягли успіху. Тільки після повного провалу наступу військ генерала Еверта верховне командування російських військ визнало наступ військ генерала Брусилова на Південно-Західному фронті головним - але вже було пізно, час було загублено. Просування Південно-Західного фронту через відсутність резерву було припинено в той момент, коли ворота усередину ворожої країни були відкриті. Австрійське командування встигло перегрупувати свої війська, користуючись розвиненою мережею залізниць, підтягло великі резерви з інших фронтів до місця прориву, і супротивник встигнув зміцнитися на річці Стаходе.