План ГОЕЛРО
У 1910 р. укладена угода з концернами Сименс-Гальске (Німеччина) і Вестингауз (САСШ - як тоді називали Північноамериканські з'єднані штати): 1) про будівництво Волховської гідроелектростанції (воно було почато в тому ж році); 2) про електрифікацію петербурзьких приміських ділянок залізниць; 3) про будівництво петербурзького метрополітену. У 1911 р. "Приватбанк" підписав угоду з банком "Французький кредит" на спорудження електрифікованої залізниці Владикавказ-Тифліс, а також електрифікованих ділянок залізниць у Криму, на Уралі й Алтаї. У 1912 р. було створено установче суспільство для будівництва електрифікованої ділянки транссибірської залізничної магістралі Москва-Сергієв Посад.
Привертали увагу і Дніпровські пороги. У 1912 р. утворився консорціум груп і банків по вивченню спорудження Волго-Донського каналу і ріки Дніпро для складання проекту водяного шляху в його порожистій частини і використання електричної сили падіння води, тобто спорудження гідростанції. Для будівництва цього комплексу були притягнуті німецькі концерни АЭГ, "Сименс-Гальске", французьке суспільство "Батиньоль", швейцарська компанія, ряд російських банків. Експертизу проекту могутньої ГЕС і судноплавного каналу в порогів провели німецькі експерти. Російські капітали були представлені в більшості "Суспільств електричної сили водоспадів" з гарною перспективою збільшення їхньої частки в реалізації цього найбільших по тим часам проекту.
У цілому за роки передвоєнного промислового підйому, 1910-1914 р., приріст іноземних інвестицій в електроенергетичну й електротехнічну промисловості склав 63%, а інвестицій російського капіталу 176%.
Проте відставання Росії від Заходу в електрифікації промисловості, заміни в ній домінуючої "парової сили" на "електричну силу" було помітним. Це пояснювалось рядом причин, серед яких можна назвати три головних. Перша - Росія вступила на капіталістичний шлях розвитку з останньої третини XIX століття, тобто на кілька десятиліть пізніше Заходу. Вона повинна була пройти природну черговість входження "електричної справи" в економіку Росії, починаючи з найпростіший, наочно привабливої, відчутної сфери електричних послуг - висвітлення (показники виробництва електроенергії - ріст електричних потужностей, вироблення електроенергії, що вважалася нематеріальним товаром, як і сама сфера послуг не входили в офіційні статистичні дані). Друга - більш важкі природні умови Росії (набагато велика тривалість стояння низьких температур, велика територіальна довжина районів електричного обслуговування, а виходить, і перевезень палива і т.д.). Третя - традиційні для Росії організаційні труднощі - бюрократична тяганина державних дозвільних "канцелярій", які на всіх рівнях тормозили справу; хабарництво в них чиновників; тривала, важка боротьба за вигідні угоди.
Незважаючи на це, темп росту інвестицій у "електричну" сферу був колосальним - у середньому 20-25 % у рік.
Війна 1914 р. різко підірвала швидкий розвиток електрифікації країни (незважаючи на те що деякі роботи велися і під час війни, наприклад, роботи з електрифікації залізниць, будівництво електростанцій). Був прийнятий ряд указів, що обмежують підприємницьку діяльність громадян країн, що воюють з Росією. Підприємства, що належали "ворожим підданої", націоналізувалися. Вони намагалися іти з-під удару передачею акцій підставним обличчям, хабарами чиновникам, маскуванням під бельгійські, швейцарські й ін. володіння підприємств.Так, Першою світовою війною, потім Жовтневим переворотом була перервана електрифікація економіки Росії. Весь її майже 30-літній період могутнього розвитку проходив у гострої конкурентний, можливо, нерідко нечесній боротьбі, але без кривавих розбирань по придбанню власності.
Відомий російський учений-енергетик, професор К.Коло, учасник розробки плану ГОЕЛРО, у своїх спогадах згадує фундаментальну роботу професора К.Кленингсборга про розвиток електрифікації в Росії. Принципові розуміння цієї роботи були покладені потім Кржижановским в основу плану ГОЕЛРО . Глібові Кржижановскому, другу Леніна, найстаршому члену РСДРП, удалося в 1907 р. впровадитися в Петербурзьке відділення "Громади електричного освітлення 1886 р.". Потім він утворив у ньому більшовицький осередок, перевівся в Московське відділення громади, що розташовувалося в багатому особняку в самому центрі Москви (вул. Садовническая, у радянський час перейменовувалася у вул. Осипенко).
Електрика, по Леніну, інтенсивно використовується і розвивається капіталізмом як техногенний засіб, що "усе більш і більш переростає ті суспільні умови, що засуджують трудящих на наймане рабство" (?!). Звідси був один крок до наступного проголошення відомої ленінської лозунгової парадигми: "Комунізм - радянська влада плюс електрифікація всієї країни".
Ці листи разом із поруч робочих записок, присвячених в основному посиленню політизації і пропаганди розроблювального першого господарського державного заходу - плану ГОЕЛРО, протягом усього радянського часу називалися не інакше як "створенням стрункого навчання про електрифікацію".