План ГОЕЛРО
На порозі нового тисячоліття відмічалась знаменна дата - 80-ліття плану ГОЕЛРО.З 22 по 29 грудня 1920 р. у Москві проходив VIII Всеросійський з'їзд Рад. Одне з головних питань на порядку денному - питання про електрифікацію Росії. У підсумку з'їзд по доповіді Гліба Кржижановского приймає постанову про план електрифікації країни (план ГОЕЛРО ). Мабуть, у XX столітті це був перший такого масштабу науково-технічний проект. І дотепер план ГОЕЛРО займає в цьому ряді саме почесне місце . Ці шість букв абревіатури - ГОЕЛРО - стали тоді символом прориву Росії на нові соціально-економічні рубежі.В ті роки важко було навіть уявити собі таку можливість. Росія вразила увесь світ. Будівництва ГОЕЛРО дотепер потрясають своїми масшатабами і темпами. У 1931 році план ГОЕЛРО по электробудівництву був виконаний, а до 1935 - уже перевиконаний.
План ГОЕЛРО був також поштовхом до становлення й розвитку енергетичної бази України.Сьогодні ніхто не спроможний спростувати той факт, що один з основних об'єктів плану ГОЕЛРО - Дніпровська ГЕС, збудована на початку 30-х років ХХ сторіччя,
стала символом торжества праці, техніки і науки.Спорудження КРЕС, ЕСХАР,
Зуівської, Штерівської і багатьох інших електростанцій, що стали вже легендарними,
- усе це також віхи реалізації плану ГОЕЛРО. Вони були фундаментом створення енергетичного комплексу України.
План ГОЕЛРО базувався на державній ідеології господарювання того часу, на
планово-директивних методах керування і відповідних важелях реалізації. Але не можна не віддати належне найвищому професіоналізму й організаторському таланту енергетиків, які його розробляли і реалізовували. План ГОЕЛРО заклав основу для подальшого розвитку галузі. В роки радянських п'ятирічок було побудовано чимало енергетичних об'єктів, серед яких і каскад ГЕС на Волзі, і ГЕС на великих сибірських ріках, і атомні електростанції. Енергетики нової Росії продовжують славні традиції своїх попередників. РАО "ЄЕС Росії", у який працюють більш 700 тисяч чоловік, - зростаюча компанія. За останній рік вони збільшили вироблення електроенергії більш ніж на 4 відсотки, побудували і ввели в експлуатацію близько 1000 км ліній електропередачі, відновили синхронну роботу ОЭС Сибіру і Казахстану з ЄЕС Європейської частини Росії, відроджуємо енергетичну систему Чеченської республіки. До ювілею пустили в лад Північно-Західну ТЭЦ. Ведеться будівництво Бурейской і Богучанской ГЕС, інших энергообєктів.
Однак обсяги будівництва явно недостатні. В умовах, коли за останні 15 років у Росії практично не було нових великих введень, для заповнення потужностей, що вибувають, необхідні інвестиції, непорівнянні із сьогоднішніми. По суті ми стоїмо на порозі нового плану ГОЕЛРО, ціль якого - залучити масштабні інвестиції в зведення сучасних електростанцій, будівництво ліній електропередач, модернізацію всього енергетичного господарства. Очевидно, що як і в будь-якого великого починання, у нового плану знайдуться супротивники.
У 20-і роки теж були що сумніваються, котрі не вірили в можливість швидкої електрифікації голодної і холодної країни. Але люди, що розробляли і запроваджували в життя план ГОЕЛРО, були не тільки досвідченими політиками, блискучими вченими й інженерами. Вони володіли, як би ми зараз сказали, менеджерським талантом, управлінським чуттям і зуміли у вкрай непростих умовах визначити стратегію розвитку економіки, масштаби і методи її здійснення. У підсумку вони виявилися праві. Саме такий прагматичний підхід і потрібний зараз.
Проте слід сказати, що Ленінський план ГОЕЛРО 1920 року виявився лише блідою калькою дореволюційних програм розвитку енерготехнічної галузі Росії. Напередодні настання нового століття маловідомі факти з історії (і передісторії) створення цього проекту залишаються цілком актуальними. На прикладі плану ГОЕЛРО і сьогодні можна було б витягти корисні уроки реалізації в самих складних умовах накопиченого науково-технічного потенціалу країни.
Уся радянська енергетична історіографія вважає початком електрифікації Росії прийняття плану ГОЕЛРО (Державна електрифікація Росії) наприкінці 1920 р. Перші практичні результати плану були отримані в другій половині 20-х рр.
Відзначимо важливий історико-технологічний факт. Незважаючи на те що початок розвитку капіталізму в Росії затрималося на десятиліття, відставання в комерційному використанні світових досягнень науки і техніки того часу російським ринковим капіталом було мінімальним.По класичних законах ринку Росія з її дешевою робочою силою і відсутньою электровикористовуючою інфраструктурою надавала благодатні можливості для одержання гарних прибутків насамперед у сфері електричних послуг - електроосвітленні. Тут були потрібні порівняно невеликі капіталовкладення. Поступово електрична справа переходила до більш витратних послуг: електропостачання телефонного і телеграфного зв'язку, электромедичних приладів, пожежної і залізничний сигналізації, потім міської транспортної електротяги - трамвая. Потреба в електромоторах, проводах, кабелях і т.д. привела надалі до розвитку електротехнічної промисловості, що, у свою чергу, дозволила розширити використання електрики для електрифікації залізниць і нарешті приступити до заміни домінуючої в промисловості "парової сили" "електричною силою", тобто до поглиблення електрифікації економіки Росії. Це усі вимагало наростаючого розвитку електроенергетики з різними видами що споруджуються і планованих електростанцій на різних видах палива і різних первинних енергоносіїв. Усі ці природні етапи дожовтнева Росія успішно пройшла.Важливе місце в планах як російських банків, так і німецьких электроконцернів у цей період займали проекти електрифікації російських залізниць. Проект електрифікації Санкт-Петербургського залізничного вузла почав розроблятися наприкінці 1909 р. У першу чергу намічалося електрифікувати ділянки до Оранієнбаума, Гатчини, Любані. Розробка технічних проектів фінансувалася німецькими электроконцернами.