ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ
Третій етап промислового перевороту у Франції відбувся після революції 1848—1849 рр. і тривав до кінця 60-х років. У цей період фабрично-заводське виробництво охопило біль¬шість галузей промисловості. Загальний обсяг промислової продукції за 1851—1865 рр. зріс майже вдвічі. Кількість па¬рових двигунів у промисловості й транспорті збільшилася з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км.
За прикладом Англії було проголошено свободу торгівлі, ліквідовано обтяжливі мита. Успішно розвивалася кредитна справа, а біржа, банки і акціонерні товариства досягли небува¬лої сили і значення- Такі успіхи у розвитку економіки краї¬ни були досягнуті завдяки зваженій ліберальній політиці Наполеона ІІІ та його уряду.
Отже, в результаті промислового перевороту французька економіка остаточно перейшла на шлях індустріального роз¬витку. Однак на відміну від Англії у господарстві Франції значну роль відігравало лихварство.
3. Особливості промислового перевороту у Німеччині
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку піз¬ніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут роз¬почався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Най¬важливішою причиною такого відставання була наявність фео¬дальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збере¬ження цехів у промисловості та політична роздробленість країни.
На відміну від Англії та Франції, становлення суспільства нового типу в Німеччині відбувалося не революційним, а ево¬люційним шляхом. Середньовічні порядки: панування фео¬дального землеволодіння та повинності селян ліквідовували¬ся поступово, шляхом реформ. Навіть після революції 1848 р. у Німеччині зберігалася феодальна монархія і політична та економічна влада великих землевласників-юнкерів- Щоправ¬да, монархія стала обмеженою, і деякі політичні права отри¬мала національна буржуазія.
Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольо¬ваністю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю власного флоту. Політичне роздрібнені німецькі держави бу¬дували свою власну економічну політику. Кожна а них мала власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми госпо¬дарського законодавства, які гальмували створення єдиного національного ринку. Основні промислові райони країни — Пруссько-Сілезький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський — були економічно слабо зв'язані між собою.
У Німеччині довгий час панувало середньовічне ремісниче виробництво, основною формою якого були цехи. Мануфакту¬ри появилися у кінці XVIII ст. і були розташовані," як прави¬ло, у сільській місцевості. Панування міських цехів було пі¬дірване німеіи>ким законодавством лише у 60-х роках XIX ст. Ремісниче виробництво було малоефективним. Промислова продукція не була конкурентоспроможною на зовнішньому ринку. Більше того, внутрішній ринок країни заполонили дешеві вироби французької та англійської фабрично-заводської про¬мисловості. Німеччина в першій половині XIX ст. була аграр¬ним придатком промислове розвинутих Англії та Франції.Перші парові машини в німецькій промисловості знайшли застосування у 30-х роках XIX ст. Проте їх було небагато — у 1837 р. у промислове розвинутій Сілезії працювало всього 8 парових двигунів (у той же час на бавовняних фабриках Ланкашира (Англія) діяло 714 парових двигунів.
Промисловий переворот прискорюється у 50—60-х роках, коли німецька промисловість переходить від мануфактурної стадії до фабрично-заводської. Впродовж 60-х років різко збіль¬шується загальна потужність парових двигунів. Особливо висо¬кими темпами розвивається важка промисловість.
Особливістю запізнілого промислового перевороту в Німеччині було те, що він базувався на основі вітчизняного маши¬нобудування, на власних інженерно-технічних досягненнях. У Німеччині відразу будувалися величезні на той час машино¬будівні підприємства, оснащені найновішим обладнанням. Саме це забезпечило небачені у XIX ст. темпи промислового виробництва. Структура німецької фабричної промисловості теж вигідно відрізнялася від англійської та французької. У Німеччині було здійснено ряд винаходів (барвники), внаслідок чого почала успішно розвиватися хімічна промисловість.
Для розвитку аграрних відносин у Німеччині характерною була поступова ліквідація феодально-кріпосницьких відносин, яка затягнулася до 80-х років XIX ст. Індустріалізація сіль¬ського господарства тут також відбувалася повільно, темпи його розвитку відставали від промисловості. Факторами, що стри¬мували цей процес, були обезземелення і малоземелля більшості селян, їхня низька купівельна спроможність, висока земельна рента, заборгованість.