Проголошення КНР і побудова основ соціалізму
Проголошення КНР і побудова основ соціалізму
Китайський народ під час війни з японськими агресорами (1937-1945) зазнав величезних людських та матеріальних втрат. За¬гинули численні культурні цінності, було зруйновано міста, країна фактично розпалась на самостійні райони. У Китайській Республіці запанували голод, епідемії, злидні.
На завершальному етапі Другої світової війни війська СРСР прове¬ли успішні операції, розгромивши японців на суходолі. Величезна те¬риторія Північно-Східного Китаю - Маньчжурія - з населенням по¬над 40 млн чол. стала зоною тимчасової окупації радянської армії.
У сталінських планах побудови «соціалістичного табору» Китаю від¬водилась важлива роль.
Радянська військова адміністрація перетворила Маньчжурію на зону, закриту для представників законного уряду лідера партії Гомін¬дан (Національна партія) Чан Кайші. Це було розцінено урядом Ки¬тайської Республіки як втручання СРСР у внутрішні справи країни, спрямоване на провокування громадянської війни, як грубе порушен¬ня Договору про дружбу і союз між Радянським Союзом та Китаєм, укладеного у серпні 1945 р.
Протягом 1946 р. між комуністичними та урядовими військовими підрозділами тривали локальні збройні сутички. Навесні 1947 р. на¬ступом армій КПК з Маньчжурії розпочалась громадянська війна.
1 жовтня 1949 р. на центральній площі Пекіна Тяньаньмень було проголошено Китайську Народну Республіку. У континентальному Китаї утвердився комуністичний тоталітарний режим.
У грудні 1949 р лідер КПК Мао Цзедун прибув до Москви на свят¬кування ювілею Й. Сталіна. Під час його тривалого візиту у лютому 1950 р. було підписано Договір про дружбу, союз та взаємну допомогу між СРСР та КНР строком на 30 років.
Китайські комуністи за радянським зразком швидкими темпами проводили індустріалізацію, колективізацію сільського господарства, докорінну перебудову в галузі культури та освіти. У листопаді 1955 р. політбюро ЦК КПК прийняло рішення підпорядкувати державі під¬приємства приватного сектора промисловості та торгівлі. У 1956 р. протягом 8-9 місяців було проведено суцільне кооперування сільсько¬го господарства.
Як і в СРСР, ці заходи супроводжувалися масовими репресіями.
ІІ. КУЛЬТ ОСОБИ МАО ЦЗЕДУНА ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ КОМУНІСТІВ КИТАЮ
Події другої половини 50-х років у СРСР позначились і на розвиткові Китаю. Гасла М. Хрущова -«Наздогнати й перегнати США в галузі економіки», «Нинішнє покоління радянських людей буде жити за комунізму» - втілились у ще більш авантюристичному курсі Мао Цзедуна. Він закликав побудувати комунізм у Китаї за дві-три п'яти¬річки.
З серпня 1958р. протягом кількох місяців усе сільське населення Китаю було загнане у 26 тис. «народних комун». Характерною озна¬кою їх було тотальне одержавлення власності - від присадибних діля¬нок, худоби аж до речей особистого вжитку. Ще однією характерною рисою була воєнізація праці, створення «трудових армій». Селяни, об'єднані у роти, батальйони, полки, на світанку солдатським кроком вирушали на польові роботи, а повертались у домівки після заходу сонця. Платнею за роботу була миска рису.
На початку 60-х років загострились радянсько-китайські відноси¬ни. Мао Цзедун виступив проти розвінчання М. Хрущовим культу особи Сталіна. Більше того, він став претендувати на місце вождя міжнародного комуністичного руху, яке завжди належало лідерові КПРС. Ідеологічні суперечки радянських і китайських комуністів поступово призвели до згортання економічних, торговельних зв'яз¬ків, а згодом і до прикордонних збройних сутичок у другій половині 60-х років. ,
ІІІ. «ВЕЛИКА КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ»