Стратегія і тактика партизанської війни
Як правило окупаційна влада тримається у певній місцевості за допомогою окремих військових гарнізоніів окупаційної армії. На вісй окупованій території військові гарнізони кооперують свої дії між собою у випадку необхідності. Для цього існують лінії комунікацій та транспорт. Завдаючи ударів по трпанспортним чи повітряним комунікаціям партизани ізолюють окремі ворожі гарнізони, запобігають його звязку з іншими звязками. Ізоляція залишає ворожий гарнізон без допомоги та припасів. Таким чином його бойова міць багатократно ослаблюється що сприяє його розгрому. Партизани одним за одним починають ліквідовувати ворожі анклави, спочатку найбільш віддалені від оснеовних місць дислокації ворожої армії. Ліквідація ворожої бази означає повну втрату контролю над певною територією з боку окупантів.
Для застосування подібної тактики партизанські підроділи мають дотримуватися прихованості, рухливості, раптовості. Прихованість допомагає партизанам скритно пересуватися по місцевості, виходити на рубежі атаки та уникати контактів з переважаючими силами супротивника. Висока мобільність дозволяє щвидк опересуватися по мсісцевості, у випадку необхідності міняти своє розташування і так само швидко уникати переслідування й знаходження. Рапотовість дозволяє завдавати миттєвих та результативних ударів по супротивнику з мінімальними власними втратами.
В результаті подібних бойових операцій партизани досягають наступного ефекту:
Військовий - партизани завдають суттєвих втрат супротивнику у живій силі та бойовій техніці. Ворожа армія мусить залучати великі маси війська для охорони важливих об'єктів, не залучаючи їх до активних бойових дій. Через партизан дезорганізується тилове забезпечення та комунікації між окремими базами та іншими місцями дислокації армії, внаслідок чого окремі її підрозділи не можуть здійснювати скоординованих дій. Постійна безперервна гонитва за супротивником, якому неможливо нав'язати генерального бою, відсутність безпечної території, в межах якої можна не боятися неочікуваних наскоків партизан - все це вкрай виснажує вороже військо і негаативно впливає на бойовий дух його особового складу. Виснаження ворожої армії - основна мета бойових операцій партизан;
Адміністративний - внаслідок партизанських акцій унеможливлюється робота цивільної окупаційної адміністрації у окремих регіонах країни. Таким чином супротивник позбавляється важливого інструменту контролю над окупованою територією та населенням. Реальна влада у такій місцевості належить партизанам.
Економічний - через постійні диверсії та саботаж супротивник не в змозі повноцінно використовувати господарські та економічні об'єкти окупованої країни на свій зиск, що обертається серйозними економічними збитками.
Політичний - партиазнська боротьба понеаволеного народу демонструє його рішучість за всяку ціну здобути свою незалежність. Війна на здавалося вже завойованій території викликає значний політичний резонанс на міжнародній арені. На державу окупанта опсилюється політичний та економічний тиск з боку сусідніх держав та міжнародних організацій, що негативно впливає на положення держави окупанта на міжнародній арені.
Духовний - рух опору окупаційному режиму стає загальнонаціональним, сприяє обєднанню всіх верств населення під егідою ідеї боротьбі за незалежність проти іноземних поневолювачів. Боротьба знаменує появу нового покоління людей, спроможних до самопожертви на благо Батьківщини, спроможних бути майбутніми очільниками нації.
Фаза 3. Стратегічний наступОзнаками, які свідчать про потенційну готовністиь партизан перейти до третьої фази партизанської війни є: можливість оперування на місцевості крупних формувань, здійснення масштабних бойових операцій відносно крупними підрозділами з атаки крупних місць дислокації супротивника, здатність на кожну ворожу акцію відповідати серйозним контрударом, встановлення стійкого контролю над певною територією з відповідним утворенням стабільно діючої підпільної інфраструктури постанчання партизанського війська. Водночас супротивник починає покидати найбільш віддалені території охоплені партизанською війною і починає зосереджувати всі свої сили навколо крупних місць дислокації військ та найбільш крупних і важливих міст та адміністративних центрів країни задля їх ізоляції та ослаблення.
Причому слід зазначити що навіть і під час третьої фази партизанської війни партизани не переймають загальновійськову тактктику, вони продовжуть воювати як партизани за принципом "бий - втікай" оскільки ворожа армія все ще має перевагу у відкритому бою.