Стратегія і тактика партизанської війни

Окремо слід враховувати обстановку на міжнародній арені. У процесі боротьби партизани можуть мати спільний інтерес з іншими державами, які будуть зацікавлені у ослабленні окупанта. Вони можуть надати допомогу зброєю для здійснення стратегічних цілей партизанської війни, які сумісні з їхніми геополітичними інтересами. За сприятливого збігу обставин постачання зброєю здійснюється спецслужбами інших держав. Наприклад основним союзником афганських моджахедів під час радянсько-афганського протистояння був Пакистан, який постачав партизанам зброю та надавав свою територію для розміщення навчально-тренувальних центрів.

Фаза 2. Стратегічна рівновага сил.

Друга фаза партизанської війни розпочинається тоді, коли рухом опору створено базу, та є у наявності певна кількість добре вишколених та озброєних партизан, а також великий резерв добровольців. Тепер же основною метою руху опору є активізація партизанської боротьби на коремих віддалених територіях. Для цього партизанські підрозділи здійснюють рейди вглиб окупованої території і облаштовують там нові партизанські бази. Розмноження партизанських баз дозволяє розширити терен бойових дій, активізувати там рух опору а також бути новою первинною базою у випадку коли всі інші будуть знайдені ворогом і розгромлені.

Тактика партизанської боротьби

Тактика - (грец. Tasso - шикувати військо) складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки та ведення бойових дій окремими частинами та підрозділамрізноманітних видів збройних сил та родів військ.

Найперше що потрібно зазначити що у партизанській боротьбі відсутня більшість елементів загальновійськового бою. Більше того загальновіськова тактика для партзанської війни є неприпустимою. Партизани ніколи лише за виключно несприятливих обставин вв'язуються у відкритий бій з супротивником. Перевага у техніці та чисельності не залишать партизанам жодного шансу на успіх.

Партизанська тактика витікає з причини явної переваги супротивника у силах і засобах. Тож щоб не бути передчасно розгромленими партизани застосовують саме таку тактику, яка в незалежності від чисельності та сили супротивника сприятиме здійсненню стратегічних замислів визвольного руху.

Основою партизанської тактики є тактика "бий-втікай". Суть в наступному. Малочисельні та високомобільні партизанські загони завдають удару по супротивнику який найменше підготовлений до активного спротиву і не очікує нападу. Після короткого але болючого удару партизанський загін тут же відступає і переміщається на іншу територію не вв'язуючись у бій з супротивником. Партизанські загони на відміну від регулярних військ здійснюють операції, які дозволяють завдати супротивнику шкоди з найменшими для себе втратами а то й зовсім без безпосереднього контакту з супротивником.

У число операцій входять: засідки, обстріли, наскоки, диверсії, саботаж, акти індивідуального террору.

•Засідка - раптовий напад з заздалегідь підготовлених позицій иа окремий підрозділ супротивника задля виконання поставленої мети - знищення, відволікання уваги, захоплення полонених, тощо;

•Наскок являє собою раптовий напад на стаціонарні об'єкти ворога з метою їх знищення, захоплення або виведення з ладу, завдання безпосередніх втрат супротивнику, знищення його опорних пунктів, захоплення зброї та боєприпасів;

•Обстріл - різновид наскоку; проведення масованого вогню по стаціонарному об'єкту супротивника без вторгнення у його безпосередній периметр.

•Диверсія - здійснення руйнувань чи ушкодженнь важливих економічних та комунікаційних об'єктів без безпосереднього контакту з супротивником;

•Акти індивідуального террору - террористичні дії, спрямовані проти конкретної особи або групи осіб, здійснюються з визанченою метою (викрадення, допит, ліквідація, пропаганда, тощо).Подібні бойові операції мають на меті часткове або повне знищення окремих підрозділів супротивника, завдання ударів по найважливішим військовим та іншим об'єктам, які забезпечують належне функціонування окупаційних військ. Вони не намагаються повністю знищити армію супротивника, але подібними підривними діями ослаблюють його міць, що створює сприятливі умови для його знищення. При здійсненні бойових операцій партизани не намагаються завдати супротивнику рішучої поразки з першого разу, що неможливо в принципі. Історія партизанських воєн немає своїх Гавгамел, Аустерліців, Верденів чи Курськів. Партизани компенсують це кількістю здійснених операцій та охопленням значних територій бойовою активністю. Найголовніша мета - виснаження супротивника.